тримається небувала спека. Його поверхню зображали як море з розплавлених металів та породи. Насправді ж відомо, що коли Меркурій проходить перигелій (точку найбільшого зближення з Сонцем), то повертається до денного світила то одним, то протилежним боком по черзі. Дуже незвичайним є також рух Сонця небом Меркурія. Так, схід та захід Сонця на Меркурії можна спостерігати аж тричі на день! Щоправда, день на цій планеті триває у 176 разів довше, ніж на Землі… Залежно від вашого положення на поверхні Меркурія, ви змогли б навіть спостерігати, як Сонце зупиняється на небі або починає рухатися у зворотному напрямку!
Мозаїка з зображень Меркурія, отриманих космічним апаратом «Маринер-10». Фото: JPL/NASA/USGS
Порівняйте ці зображення Меркурія (зліва) та Місяця у фазі останньої чверті (справа). В них багато спільного, чи не так?
Меркурій – досить маленька планета, проте вона є відносно важкою – густина меркуріанської речовини досягає значень, близьких до земних. Рельєф меркуріанської місцевості дуже складний. Його поверхня розрита кратерами – слідами катастрофічних зіткнень з іншими небесними тілами. На тлі великих старих кратерів спостерігається багато менших, більш молодих. Це свідчить про те, що з часом розміри тіл, які падали на поверхню Меркурія, зменшувалися. Це повністю підтверджують існуючі тепер теоретичні уявлення. Треба сказати, що картина меркуріанської поверхні дуже схожа на картину поверхні Місяця – природного супутника нашої планети. Цікаво, чи ви одразу відрізнили б Меркурій на фотографії?
Нещодавно радіолокаційні дослідження дозволили виявити на поверхні Меркурія великі запаси водяного льоду. У полярних шапках спостерігали чисельні «радіоплями», що за характером зворотного сигналу належать, напевне, льодовим відкладенням. Справа в тому, що (як і на Місяці) сонячне проміння ніколи не доходить до навіть не дуже глибоких кратерів у полярних широтах Меркурія, що сприяє накопиченню та «консервуванню» там льоду.
Меркурій – досить легка за масою планета. Через це він швидко втратив свою атмосферу, яка, на думку вчених, так і не встигла повністю сформуватися. Та причина цього – не тільки маленька маса планети. Близькість до Сонця, що спричиняє велику температуру та потужний сонячний вітер, теж відіграла в цьому процесі важливу роль. Проте сучасні дослідження вказують усе ж таки на присутність на Меркурії дуже розріджених залишків атмосфери – її тиск у 500 мільярдів разів менший за атмосферний тиск на поверхні Землі!
Венера
Друга планета на нашому шляху – Венера. Цікава вона насамперед тим, що за розмірами приблизно однакова з нашою рідною Землею. Тому її часто називають «сестрою» Землі. Проте збігом розмірів наша спорідненість, вважайте, закінчується: Венера зовсім не така гостинна для життя, як Земля.
Венера – єдина з планет земної групи, яка не дає нам змоги спостерігати її поверхню. Заважає цьому дуже густий шар хмар.
