з Землі навіть у невеликі телескопи. З такої відстані кільця можуть справляти враження чогось єдиного, твердого та міцного. Насправді ж таке уявлення надто хибне. Адже нині напевне відомо, що коли ви спробуєте зануритись у кільце, то опинитесь у нескінченному вирі численних маленьких часток каменю та льоду розміром від зернини до монолітного блоку. Окрема частинка кільця здебільшого не перевищує в поперечнику 10 метрів. Кожна з тих частинок обертається навколо планети, як дуже маленький супутник. Загальна товщина кілець приблизно 2 кілометри.
Газувата атмосфера Сатурна має близько 1 000 кілометрів заввишки. Під атмосферою, як і в Юпітера, ховається океан з рідкого водню та гелію, що заливає всю планету. Зі зростанням глибини температура теж зростає, і на позначці 60 000 кілометрів сягає вже 10 000 °C! До цих умов додається ще колосальний тиск, що зумовлює присутність як на Юпітері, так і на Сатурні кори з водню у незвичному для земних умов металевому стані. Саме цей прошарок, що добре проводить електричний струм, зумовлює існування потужного магнітного поля цих планет. Під прошарком із металевого водню при температурі близько 20 000 °C та під величезним тиском знаходиться ядро, що складається з розплавлених силікатів та металів. У Сатурна маса ядра в 9 разів перевищує масу нашої рідної планети.
Щодо супутників, то Сатурн, як і Юпітер, має їх щонайменше 30. За допомогою середніх телескопів у ясну ніч можна візуально розрізнити десять із них, якщо пощастить – трохи більше. Найвідоміший із супутників Сатурна, Титан, за своїми розмірами залишає позаду навіть планету Меркурій!
З такого конспективного знайомства можна зробити важливий висновок, що за багатьма рисами Юпітер та Сатурн досить сильно нагадують один одного.
Уран та Нептун
Багато спеціалістів вважають Уран та Нептун планетами-близнятами. Обидві планети знаходяться майже на межі планетарної Сонячної системи та повільно обертаються навколо нашої денної зірки.
Уран набагато менший за Юпітер та Сатурн, але все ж таки суттєво більший за Землю. Його атмосфера складається переважно з водню, гелію та вуглеводнів, таких як метан. Саме останні й надають Урану блідого зеленувато-синього кольору. Як і інші газові гіганти Сонячної системи, він ніколи не показує земним спостерігачам своєї поверхні. Вона, як ви вже помітили, типово представлена у вигляді океану переважно з рідкого водню та гелію. Узагалі твердять, що Уран та Нептун являють собою певні проміжні об’єкти між «напівзірками» Юпітером та Сатурном і планетами земної групи.
Як ми вже говорили, Уран та Нептун теж мають невеликі та недосяжні спостереженням з Землі кільцеві системи. Цікавим є те, що вся система – Уран, його кільця та супутники – ніби «котяться» на боці. Справа в тому, що вісь обертання Урана навколо себе майже збігається із площиною його навколосонячної орбіти. Це могло стати результатом катастрофічного зіткнення, що сталося близько 4,6 мільярдів років тому, коли Уран тільки формувався. Тепер така незвичайна орієнтація спричиняє досить нетиповий режим
