дорозі впав неживий.
Дорогою йде чума-кішка й стрінулася з бідним чоловіком.
– М’яв, м’яв, – біля нього зам’явкала.
– Кішечко, небого, ходи до мене.
Селянин взяв кішку-чуму на руки, погладив, пригорнув до себе й приніс додому та каже жінці:
– Жінко, я знайшов бідну кішку, напевно, зо три дні нічого не їла, голодна має бути… В нас кішки немає, то хай би в нас залишилась.
– А що б їй дати їсти, коли в нас немає молочка? – забідкалася жінка.
– Йди до сусідки і попроси від них молока.
Жінка побігла до сусідки, але та не хотіла позичити молока, сказала:
– За гроші продам, а позичити не позичу, бо чим мені віддаси, коли у тебе немає корови.
– Як не хочеш позичити, то продай за гроші.
Жінка нагодувала кішку-чуму, а незабаром кішка випросилася надвір та прямо пішла до тої сусідки, звідки принесли молока.
Коли жінка побігла за кішкою, багачка вже лежала серед хати мертвою та в руці тримала гроші за продане молоко.
Орел
Спитав раз хтось орла:
– Чому ти виховуєш своїх дітей так високо, в повітрі?
І відповів йому орел:
– А чи наважилися б вони, як попідростають, летіти високо, де ясне сонце царює, якби я їх виховував тут, низько, на землі?
Курашка
Курашка або курочка, – ото кілька зірок укупі, як курчата навколо квочки. З ними пов’язаний переказ.
Якийсь вівчар прожив усе своє життя в горах, далеко від людей, і тому він був безгрішним. Одного разу він випадково зайшов до церкви. Коли люди виходили з церкви, в притворі він побачив двох чоловіків, які записували на воловій шкурі гріхи всіх, хто проходив. Виявилося, що всі були грішні.
Тоді вівчар засміявся й цим згрішив.
Коли він повернувся назад на полонину, вже не знайшов своїх овець. Вони всі обернулися на оту купу зірок.
Скарб у скрині
Був собі убогий чоловік та жінка, і було у них двоє дітей: синок маленький і дочка Палазя. Пішов чоловік на заробітки, їсти нічого. Спекла вона з останньої муки два коржі, то і всього. От сидять вони раз ввечері, а щось як загуде, як зашумить повз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Вийшов, дивиться – стоїть скриня повна золота та срібла і свічечка горить. Набрав він грошей в запіл, вніс в хату, а там удруге пішов.
– Що ти там робиш?
– Та там, мамо, надворі скриня з золотом і сріблом, так я оце набрав та ще піду.
Вийшла вона з хати, як побачила ту скриню – розсмикалася та тільки нахилилась брать, а скриня її зачепила та так крізь землю і загула. Плаче той хлопчик, сидить в хаті – матері нема, а Палазі нічого їсти.
От прокинулась Палазя:
– Чого ти, братіку, плачеш?
– Та матері нема дома.
– А дай мені їсти!
Одломив він кусок коржа, дав їй. Сидить оп’ять плаче; аж іде в хату дід – такий старець.
– Дай
