пасти, то пан приймає тебе.
– Добре.
Сказали йому, щоб до вечора спочивав, а завтра рано гнав гуси.
Надвечір гуляють пан із панею по саду. А хлопець тим часом забрався у кімнату і заліз під ліжко. Погуляли пани по саду, і каже пан пані:
– Скоро прийде розбійник перстень красти. Ти йди лягай спати, а я візьму рушницю і буду стерегти. Як прийде, уб'ю його.
Пішла вона спати… А пан сидів, сидів з рушницею надворі, а тоді прийшов та й сів коло пані на ліжку. Посидів та й знов пішов надвір. А хлопець виліз з-під ліжка і ліг коло пані. Паня думала, що то пан. А хлопець шепче їй тихенько:
– Давай мені перстень. Може, ми заснемо. Як прийде розбійник, то кинеться за перснем до тебе. А як у тебе його не буде, то нічого він і не зробить.
Дала вона йому перстень, а він полежав ще трохи та й каже тихо:
– Піду я до вікна та постережу трохи.
Та не до вікна пішов, а знову під ліжко.
А панові набридло чекати надворі. Йому теж прийшла в голову думка: взяти в пані перстень. Прийшов він до неї та й каже:
– Скільки я там буду сидіти? Ти лучче зніми перстень та дай мені. Я заховаю його в себе.
А вона йому каже:
– Я ж уже дала. Скільки тобі ще перснів давати?
– Як то «дала»? Нічого ти мені не давала, – каже пан.
І зрозумів пан, що перстень забрав розбійник. Схопив пан рушницю і побіг доганяти його. А хлопець і собі надвір. Та й утік.
Пішов розбійник додому, переодягнувся, сів на коня і поїхав до пана. І питає:
– Є перстень?
– Та де ж він є, як ти вкрав, – каже пан.
– То давайте третю часть майна. Під документом!
Дуже жаль панові, що дав розбійникові такий документ. І з того серця він сказав:
– Як украдеш у мене паню, то дам тобі ще половину свого майна.
– Добре, вкраду, – каже хлопець.
А пан питає:
– Як ти зайдеш до хати?
– Оцим вікном зайду.
А пан думає: «Буду тримати жінку коло себе. Хоч він і зайде, то не візьме її. Я вб'ю його, все одно вб'ю». Та й питає хлопця:
– Коли вкрадеш?
– Увечері.
Увечері пішов розбійник на кладовище, викопав недавно похованого чоловіка, поклав його на підводу і везе до пана. Став з підводою на дорозі, взяв покійника на плечі, проніс його поза хатою і сторцює перед вікном. Пан глянув – стоїть хтось перед вікном. «Є!» І стрілив у покійника. А хлопець пустив його, і покійник упав.
– Ото добре, – каже пан жінці. – Я вбив його і не будемо давати третю часть майна. Але треба десь заховати вбитого. Віднесу його на кухню, а завтра рано поховаємо.
Пішов пан надвір за вбитим. А розбійник заходить до пані, виймає пістолет і каже, аби йшла за ним, бо застрілить. Вона налякалася і пішла за ним. І повіз її розбійник підводою.
Пан заходить у кімнату – нема пані. Почав кричати, кликати – нема. Пішов до кухні, подивився – аж то не розбійник убитий.
Їде розбійник з панею через ліс. Виходять напроти нього чорти
