з салом теж відійшли у небуття, коли люди додумалися до створення гнота (його скручували з рослинних волокон), а сало замінили рідкою рослинною олією. Перші ж свічки з’явилися, скоріше за все, у Стародавньому Римі. Коштували вони багато; особливо дорогими упродовж століть залишалися воскові свічки. Наприклад, у Київській Русі таку розкіш могли собі дозволити хіба що дуже багаті люди, причому тільки під час великих свят. А оскільки нові джерела світла треба було десь закріпити (і зробити їх безпечними), на світ «народилися» підсвічники-шандали. Вони з часом перетворилися на витвори мистецтва і досі дивують людей своєю витонченістю і красою.
Перші ліхтарі для освітлення вулиць з’явилися у XVII столітті в Парижі. Наполягала на тому, щоб їх поставити, місцева поліція: надто багато непевних людей ховалося в закутках темних вузеньких вуличок. А ось у Москві скляні гнотові ліхтарі, заповнені конопляною олією, встановили тільки в 1730 році.
Потішившись певний час надбаннями цивілізації, люди почали вередувати: олійні світильники горіли погано, бо їм бракувало кисню. Для того щоб тяга не давала полум’ю згаснути, над лампами почали кріпити труби з жесті. У 1756 році аптекар-француз Кенке замінив ці не дуже естетичні деталі скляними, а в 1789 році швейцарець Арганд додумався закрити вогонь ламповим склом, згорнути гніт у трубку і зробити в пальнику дірочки, через які поступало повітря. Проте освітлення все одно залишалося тьмяним аж доти, поки олію не замінили на керосин.
Свіча Яблочкова
У 1798 році почалася ера газових світильників. Вони вперше були встановлені в Англії, а до Росії «прибули» тільки в 1825 році – саме вони прикрашали будинок Генерального штабу. Але вже тоді народилася ідея створення електричної лампи. Ще 1802 року професор фізики Петербурзької медико-хірургічної академії відкрив електричну дугу. Однак минуло чимало часу, поки на основі цього винаходу змогли сконструювати освітлювальний пристрій, який давав рівне світло. Цю проблему вирішив російський учений Яблочков. Щоправда, його лампи 1877 року спочатку встановили у Парижі… Французи називали чудернацькі свічки «російським світлом».
А вчені всього світу тим часом працювали над лампою накалювання. Схоже, першу електричну лампочку водночас винайшли два спеціалісти – росіянин Лодигін і американець Едісон. Тільки у першого з них усередині колби містився вугільний стрижень, а в другого – волосинка обвугленого бамбукового волокна. Учені й досі сперечаються, кому ж із винахідників ця ідея прийшла в голову раніше. Але нам з вами достатньо того, що лампочка просто існує. Так що спасибі і Лодигіну, й Едісону: що б ми зараз без них робили!
Поступово спеціалісти знайшли спосіб робити лампи різної потужності, а коли всередині скляних колбочок з’явилася вольфрамова волосинка, епоха газового освітлення в історії людства остаточно закінчилася.
Але на цьому вчені не заспокоїлися. Їхня багаторічна робота дала змогу створити так звані газорозрядні лампи – довгі скляні трубки, заповнені газом і
