тож користуватися ними могли хіба що королі, аристократи та священики з багатих монастирів. Звичайно, про електрику тоді ніхто і гадки не мав, тому працювали механізми від ручного приводу. Наприклад, в одному французькому абатстві на узбережжі у 1203 році такий підйомник рухався на… «віслюковій тязі»!
Якщо говорити про ліфт у сучасному розумінні цього слова, то він з’явився 1743 року. Цей пристрій було встановлено в палаці французького монарха Людовіка XV у Версалі. Працював ліфт завдяки зусиллям прислужників, які підіймали свого короля на один поверх угору – до покоїв фаворитки Людовіка. Хто був автором цієї конструкції? Хто взагалі винайшов пристрій-підйомник? На жаль, історія не зберегла для нас імена давніх майстрів. Але головне, що ми вдячні їм за турботу про наші ноги… До речі, жоден з давніх конструкторів не заробив грошей на своєму винаході!
Нащадки невідомих майстрів виявилися більш прагматичними. У 1800 році один з володарів шахт в Америці сконструював ліфт, який працював без використання м’язової сили. Цей паровий підйомник давав неабиякий прибуток своєму власнику, даючи змогу значно швидше піднімати вугілля на поверхню. Через 35 років вантажні парові ліфти з’явилися на кількох англійських фабриках і тільки після цього почали завойовувати американський континент.
Росія теж вирішила не відставати від Європи та Америки в цьому питанні. Ліфти, подібні до знайдених у Геркуланумі, невідомий майстер побудував ще за часів правління Петра І. У Петергофі, наприклад, обідній стіл «ходив» між першим і другим поверхами. А Кулібін 1795 року розробив гвинтові «підйомні та спускові крісла». Вони були встановлені в Зимовому палаці і рухалися завдяки зусиллям слуг чи тварин.
На зміну паровому пристрою прийшов більш досконалий гідравлічний. Його автором став Вільям Томпсон, винахідник пневматичних шин. Нова конструкція вперше вступила в експлуатацію 1845 року. А в 1852-му за масовий випуск ліфтів узялася компанія Otis. Її «батько», Елайша Грейвс Отіс, винайшов ліфт, що побив усі рекорди безпеки: він мав нове гальмо і не падав униз навіть у тому випадку, якщо відривалися троси. До речі, Отіс у 1854році проводив демонстрацію свого винаходу. Рекламний трюк був видовищним: у виставочному залі Нью-Йорку між двома опорами висотою 12 метрів встановлювали ліфт. На нього навантажували бочки, а потім на платформу ставав сам Отіс. Ліфт за допомогою парової машини підтягали нагору, і асистент винахідника за командою боса… перерубував канат мечем. Підйомник, звичайно, летів униз, але вже через пару метрів спрацьовувала автоматика і падіння припинялося. Минуло ще три роки, і фірма Otis змонтувала перший пасажирський ліфт у магазині на Бродвеї. З першого на п’ятий поверх підйомник йшов зі швидкістю 20 сантиметрів на секунду. Водночас в ліфті могли перебувати п’ятеро осіб. Отіс винайшов ще одну конструкцію підйомника – гвинтову. Вона стояла протягом 16 років у готелі «П’ята авеню». Але ця новинка виявилася надто повільною й незручною. До того ж коштував гвинтовий ліфт дорого.
З
