і «розчісів» на шийці. Столовий посуд значно досконаліший. Він виготовлявся з відмуленої глини. Випал пічний, дуже добрий. Типи столового посуду такі: горщики, миски, глечики, накривки, так звані біноклеподібні посудини. Здебільшого столовий посуд розмальовували барвистими візерунками або оздоблювали заглибленим орнаментом у вигляді спіралей, кіл та інших геометричних фігур. Іноді на ньому зображувалися й тварини. Ці зображення мали певне значення в релігійних уявленнях трипільців.
Особливого розвитку у трипільців набула пластика. З глини вони виліплювали жіночі статуетки, фігурки тварин, моделі жител, жертовників. Глиняні скульптурні зображення жінок напевно мали культове призначення. Жінка у трипільських племен відігравала важливу роль в господарстві і посідала високе становище в суспільстві.
На пізньому етапі трипільська культура зазнала великих змін: підноситься роль скотарства, спрощується житлобудівництво, зменшується кількість розписної кераміки, в гончарстві поширюється шнуровий орнамент, пластика поступово зникає.
В той час, коли у племен лісостепової частини Правобережної України розвивалося мотичне землеробство, у племен степової смуги Східної Європи склалося скотарське господарство, яке уже в другій половині IV – першій половині ІІІ тисячоліття до н.е. стало там провідним (але не витіснило землеробство). Скотарське господарство давало цим племенам у великій кількості різноманітні продукти – м’ясо, шкіру, вовну, пряжу, тканини, – яких уже вистачало не тільки для внутрішнього споживання, але й для обміну з іншими племенами. Обмін давав скотарським племенам те, чого вони у себе не мали. Так, шляхом обміну з Кавказом і районами Середземного моря уже в другій половині IV тисячоліття до н.е. у скотарських племен з’являються вироби з міді – знаряддя праці, зброя і прикраси.
Розглядаючи культури скотарського населення епохи енеоліту, необхідно відзначити досягнення носіїв середньостогівської культури (далеких нащадків пізніх кроманьйонців – високорослих, кремезних, широколицих). Пам’ятки цієї археологічної культури (близько 100 поселень, могильників, поховань або окремих знахідок) датуються другою половиною IV – початком ІІІ тисячоліття до н.е. Знайдені вони в лісостеповій і степовій зонах межиріччя Дніпра і Дону, а також в межах Кіровоградської області (на захід від Дніпра). Серед пам’яток, найповніше досліджених, – поселення та могильник біля селища Дереївка поблизу Кременчука на Дніпрі, поселення Середній Стіг, поселення й могильник Олександрія на Осколі, поселення Костянтинівка на Нижньому Дону. Знаряддя праці і зброя виготовлялися «середньостогівцями» з кременю (ножі, скребки, наконечники стріл і дротиків) або з іншого каменю (зернотерки), рогу й кістки (мотики, рибальські гачки, бойові молоти, псалії). Кераміка середньостогівської культури майже виключно гостродонна. Це горщики, глечики. Частина мисок має плоске дно. Орнамент – гребінцевий штамп, прокреслені
