знаряддя витіснили мідні, оскільки були твердішими за них. Крім того, нововинайдений сплав був придатніший до ливарництва (температура плавлення міді – понад 1000 градусів, а бронзи-800–900 градусів). Епоха бронзи в межах Східної Європи датується ІІ – початком І тисячоліття до н.е.
Перше Велике переселення народів
В кінці мідно-кам’яного віку відбулося перше Велике переселення народів, пов’язане з пересуваннями племен – носіїв ямної культури. Що штовхало людей на пошуки нових земель для поселення? Зміни в кліматі, зростання кількості населення, бажання отримати здобич, жага пригод та слави.
Серед вчених досі тривають дискусії щодо походження носіїв ямної культури. Є дослідники, які вважають, що племена «ямників» прийшли в Подунав’я зі степів Євразії. На думку інших, прабатьківщина «ямників» – землі по Дунаю. Деякі вчені (наприклад М. Гімбутас, Дж. Меллорі) пов’язують з племенами носіїв ямної культури розповсюдження індоєвропейських мов, тобто вважають «ямників» далекими предками індоєвропейських народів.
Мовознавці установили, що мови багатьох народів світу походять від спільних мов-предків (прамов) і їх можна об’єднати в мовні сім’ї. Сім’ї мов поділяються на групи. Споріднені мовні сім’ї вчені об’єднують в макросім’ї (великі сім’ї).
Індоєвропейська мовна сім’я поділяється на такі групи:
хето-лувійська, до якої належать нині мертві мови стародавніх жителів Малої Азії хетів, лувійців, палайців, лідійців, лікійців, карійців та ін.;
індоарійська група, до якої належать вже мертві ведійська мова (мова стародавніх аріїв), мови санскрит, палі, магадхі та ін., сучасні мови Індостану хінді, урду, біхарі, маратхі, раджастхані, гуджараті, непалі, сінгальська, циганська та деякі інші мови;
дардо-кафірська група мов, на яких розмовляють деякі етноси, що живуть в горах Гіндукуш та в Кашмірі;
іранська група, до якої належать вже мертві авестійська, мідійська, давньоперська, парфянська, середньоперська (пехлеві), скіфські, сарматська, аланська, бактрійська, согдійська, хорезмійська мови та сучасні перська (фарсі, а також фарсі-кабулі чи дарі), таджикська, осетинська, афганська (пашто чи пушту), курдська, белуджська, памірські та деякі інші мови;
тохарська група мов, на яких розмовляли ще у V–VIII ст. н.е. жителі оазисів Центральної Азії;
вірменська мова (давньовірменська мова – грабар, нововірменська мова – ашхарабар);
албанська мова;
стародавні мови Малої Азії, Балкан і Подунав’я фригійська, давньомакедонська, фракійська, мізійська, дакийська;
грецька група (давньогрецькі діалекти та койне – варіант давньогрецької мови, що став засобом міжнаціонального спілкування в Східному Середземномор’ї в періоди еллінізму і римського панування, середньогрецька мова
