Відьмак. Час погорди. Анджей Сапковський

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Відьмак. Час погорди - Анджей Сапковський страница 25

Відьмак. Час погорди - Анджей Сапковський Відьмак

Скачать книгу

Аретуза це ніяке не місто. Зійдемо на мур, покажу тобі. Оно, там сходи.

      Мур був високим, а сходи стрімкими. Фабіо спітнів і задихався, і не було в тому нічого дивного, бо увесь час – патякав. Цірі довідалася, що мур, який оточував місто Горс Велен, – конструкція недавня, набагато молодша за саме місто, збудоване ще ельфами, що в ній тридцять п’ять футів висоти й що це – так званий мур казематний,[21] зроблений із тесаного каміння і необпаленої цегли, бо такий матеріал краще протистоїть ударам таранів.

      На верху привітав їх й овіяв освіжаючий морський вітер. Цірі із радістю дихала ним після густої і нерухомої задухи міста. Сперла лікті на край муру, дивлячись з висоти на порт, кольоровий від вітрил.

      – Що то, Фабіо? Що воно за гора?

      – Острів Танедд.

      Острів був, здавалося, дуже близько. Й острів – не нагадував. Виглядав, наче вбитий у морське дно гігантський кам’яний стовп, величезний зикурат,[22] обведений спіральним шляхом, зигзагами сходів і терасами. Тераси зеленіли від гаїв та садів, а із зелені, приліплені до скель, наче гнізда ластівок, стирчали білі стрілчасті вежі й оздоблені куполи, що вінчали комплекси будинків, огороджених галереями. Будинки ті аж ніяк не здавалися вибудуваними. Здавалося, що їх вирізали на схилах цієї морської гори.

      – Це все збудували ельфи, – пояснив Фабіо. – Кажуть, що за допомогою ельфійської магії. Утім з незапам’ятних часів Танедд належить чародіям. Близько до вершини, там, де оті блискучі куполи, розташований палац Ґарштанг. Там за кілька днів розпочнеться великий з’їзд магів. А отам, глянь, на самісінькому вершечку, та висока самотня вежа із бланками, це Тор Лара, Вежа Ластівки…

      – Чи туди можна дістатися по суші? Це ж близенько.

      – Можна. Є міст, який поєднує берег Затоки із островом. Ми його не бачимо, бо закривають дерева. Бачиш ті червоні дахи біля підніжжя гори? То палац Локсія. Туди веде міст. Тільки через Локсію можна дійти до шляху, що веде на верхні тераси…

      – А там, де оті красиві галереї і містки? Й сади? Як воно тримається на скелі й не падає? Що воно за палац?

      – Це, власне, і є Аретуза, про яку ти питала. Там славетна школа для молодих чародійок.

      – Ах, – Цірі облизнула губи. – Значить, це там… Фабіо?

      – Слухаю.

      – Ти ж часом бачиш молодих чародійок, які вчаться у тій школі? У тій Аретузі?

      Хлопець глянув на неї, явно здивований.

      – Ні, ніколи! Ніхто їх не бачить! Їм не можна покидати острів і виходити до міста. А на терени школи нікому немає доступу. Навіть для бургграфа й бейліфа, якщо мають справу до чародійок, іти можуть тільки до Локсії. На найнижчий рівень.

      – Я так і думала, – Цірі кивнула, задивившись на лискучі дахи Аретузи. – Це не школа, а в’язниця. На острові, на скелі, над прірвою. В’язниця, та й усе.

      – Трохи так, – визнав Фабіо, подумавши. – Звідти непросто піти… Але ні, це не так, як у в’язниці. Адептки – це ж молоді дівчата. Їх треба стерегти…

      – Від

Скачать книгу


<p>21</p>

Конструкція муру, при якій між стінами залишалися порожнини, що потім заповнювалися іншим за щільністю матеріалом; в цілому це додавало стіні більшої стійкості при ударах облогових механізмів.

<p>22</p>

Зіккуратом зазвичай звуть багатоступінчасті башти, чиї тераси поєднуються пандусами, сходами та галереями (походить від аккадського ziqqurrat – «вершина»); у нашій реальності такі башти будувалися цивілізаціями Близького Сходу й мали культову природу. У європейській культурі найвідомішим зіккуратом є легендарна Вавилонська Вежа, символ людської пихи та гордині (а класичне зображення її можна побачити, наприклад, на картині «Вавилонська Вежа» Пітера Брейгеля).