то у свободу. Чи багато вона бачила у цьому містечку?
– У неї є наречений.
– Тоді впевнений, що небагато, а ще менше побачить.
Невдовзі дівчина з’явилася із глеком, наповненим джерельною водою. Розлила по чистих кухлях.
Ярош випив до дна, хоча від холоду зводило зуби. Марен лише надпила.
– Щось іще, пане? – несміливо запитала служниця.
– А якщо у мене більше немає грошей? – питанням на питання відповів він.
Дівчина похнюпилась, та йти не збиралась.
– Чому не йдеш?
Щоки дівчини знову зчервонив рум’янець, вона хотіла щось сказати, але подих перехопило.
– Поворожити тобі? – Марен посміхалась чорнявій красуні, а в кухлі вже не відбивалася стеля, поступившись місцем зіркам.
– Так само, як і мені? Не треба! – швидко втрутився Ярош, закривши долонею воду: під тінню зірки розтанули.
– Ворожити гріх… – мова повернулася до дівчини, яка вражено дивилася на дивних відвідувачів.
Марен скоса глянула на пірата й тихо промовила:
– А я і без ворожби тобі скажу, – погляд темних очей полонив дівчину. – Точніше, запитаю: ти батька любиш?
– До чого тут її батько? – здивувався Ярош, помітивши, як зблідло дівча.
– Її батько чаклун. То любиш, Тайро?
– Ні, – прошепотіла Тайра, у неї в голові запаморочилось, і дівчина мимоволі сіла на коліна до пірата.
– А хлопця свого кохаєш?
– Н-н-не знаю… Н-н-не кохаю, – Тайра поривалася встати, та не могла, темні очі давньої позбавляли її волі втекти.
– А море любиш?
– Море… люблю.
– І прийдеш до моря?
– Так.
Темний погляд давньої згас, чари розвіялись. Тайра підхопилась, але не збиралася втікати. Пірат і Марен ледь не розреготалися, бачачи її страх, що боровся зі сміливим бажанням.
– А якщо я не прийду?
– Після весілля твій чоловік захоче забрати тебе подалі від батька, а той не дозволить, і через це накладе на зятя прокляття, що відбере здоров’я і щастя. Але ж ти не любиш їх обох, правда ж?
– Не люблю, – вона посумнішала, приховуючи за печаллю радість.
– То й гаразд, – Марен нахилилася і підняла з підлоги якусь металеву коробочку. – Ти загубила. Знову твій батько чаклувати надумав. Глянь, капітане, не уявляєш, скільки негараздів прикличе ця річ до того, хто її привласнить.
– Капітан?! – захоплено вигукнула дівчина.
– А що, не схожий, красуне? – він осміхнувся.
– Ви піратський капітан, – Тайра вже навіть не дивувалася. – А на вашому кораблі є жінки? Жінка на кораблі не до добра…
– Є жінки. Жінки теж капітанами бувають. Я не з одною такою знайомий.
– Потім поговорите. Ходімо, Яроше. Тут нам більше нічого робити.
Марен кинула залізну коробочку в кухоль, що стояв на столі. Хлюпнувши, коробочка потонула.
