Якщо вони чорні чи з кордівської кольорової шкіри.
– А коричневі? – з підозрою питає Ван-Паттен. Я замислююсь, потім відповідаю:
– Надто спортивно для ділового костюма.
– Про що провадите, педики? – питає Прайс.
Він передає мені склянку й сідає, схрестивши ноги.
– Добре, добре, – каже Ван-Паттен. – Тепер моє питання. З двох частин. – Він робить театральну паузу. – Заокруглений комірець – це надто урочисто чи надто повсякденно? Друга частина: який вузол для краватки личить таким комірцям найбільше?
Прайс досі стривожений, голос – напружений, і він відповідає швидко, вимовляючи слова так чітко, що їх чутно у всьому барі:
– Це цілком універсальна деталь, яка підходить до костюмів і до спортивних курток. Для урочин такий комірець слід накрохмалити, для офіційного прийому – додати шпильку. Він раптом зітхає так, наче помітив когось.
Я озираюсь, намагаючись зрозуміти, кого саме. А Прайс веде далі:
– Якщо такий комірець вдягнути до блейзера, тоді він має виглядати м’яким, і годяться обидва варіанти, зі шпилькою та без неї. Це традиційний стиль для приватних шкіл, тож найкраще його врівноважить доволі невеликий простий італійський вузол.
Він робить ковток мартіні й міняє ноги місцями.
– Ще питання?
– Купіть йому випити, – каже вочевидь вражений Мак-Дермотт.
– Прайс? – мовить Ван-Паттен.
– Так? – відгукується Прайс, оглядаючи залу.
– Ти безцінний.
– Слухайте, де будемо вечеряти? – питаю я.
– Вірний містер Заґат[34] завжди зі мною, – каже Ван-Паттен, дістаючи з кишені довгий кармазиновий буклет, і показує його Тімоті.
– Ура, – сухо реагує він.
– Чого нам хочеться? – це я.
– Чогось білявого, з великими цицьками. – Прайс.
– Може, підемо у сальвадорське бістро? – Мак-Дермотт.
– Ми збирались потім у «Тунель», то давайте кудись недалеко. – Ван-Паттен.
– Чорт, – заводить Мак-Дермотт. – Ми йдемо в «Тунель»? Минулого тижня я там підчепив таку ціпоньку з Вассара…[35]
– Господи, не починай знову, – стогне Ван-Паттен.
– Тобі щось не так? – огризається Мак-Дермотт.
– Я там був. Я не хочу знову чути цю історію, – каже Ван-Паттен.
– Я ж тобі не розповідав, що було потім, – Мак-Дермотт вигинає брови.
– А коли ви туди ходили, люди? – запитую я. – Чому мене не запросили?
– Ти ж був у тому довбаному круїзі. Тепер мовчіть і слухайте. Тож підчепив я ту ціпоньку в «Тунелі» – гаряча штучка, великі цицьки, шикарні ноги, підтягнута така. Купив їй пару коктейлів із шампанським, вона сказала, що приїхала до міста на весняні канікули, і мало не взяла до рота одразу ж у «Залі з канделябрами», то я повіз її до себе…
– Овва, стій, –
«Zagat Survey» – журнал з оглядами та критикою ресторанів.
Коледж у передмісті Нью-Йорка.
