Мене знали як…
– Ти йобана машина з обробки слів! – вибухає Тім. Він підходить до Евелін і схиляється поряд з нею, вивчаючи своє відображення в дзеркалі.
– Тіме, ти погладшав? – задумливо питає Евелін. Вона оглядає його голову в дзеркалі й каже: – Твоє обличчя наче стало… круглішим.
Прайс мститься, нюхаючи її шию:
– Що це за чарівний… запах?
– «Обсешн»,[19] – грайливо посміхається Евелін, м’яко відштовхуючи Тімоті. – Це «Обсешн». Патріку, забери свого друга від мене.
– Ні, чекай. – Тімоті голосно втягує носом повітря. – Це не «Обсешн». Це… це… – Його обличчя спотворює вдаваний жах. – О Боже мій, це ж «К’ю Ті Інстатан» для штучної засмаги!
Евелін робить паузу, зважує свої шанси. Вона знову оглядає голову Прайса:
– У тебе волосся випадає?
– Евелін, – каже Тім. – Не змінюй тему, хоча… – І вже щиро хвилюється: – Якщо ти вже згадала… гелю забагато?
Він стривожено проводить рукою по волоссю.
– Можливо, – відповідає Евелін. – Тепер, коли твоя ласка, сядь.
– Принаймні воно не зелене, і я не намагався обрізати його ножем для масла, – каже Тім, маючи на увазі колір Ванден і помітно дешеву, погану стрижку Сташа. Такі стрижки погані саме тому, що дешеві.
– То ти набрав вагу? – запитує Евелін, тепер уже серйозніше.
– Господи, – ображено каже Тім. – Ні, Евелін.
– Обличчя справді видається… круглішим, – каже Евелін. – Не таким… витонченим.
– Я не вірю, – повторює Тім.
Він вдивляється у дзеркало. Вона продовжує розчісувати волосся, але її рухи вже не такі впевнені, бо вона дивиться на Тіма. Він помічає це, знову нюхає її шию і, як мені здається, швидко лиже її й вишкірюється.
– То автозасмага? – запитує він. – Ти можеш мені зізнатись, це її запах.
– Ні, – серйозно відповідає Евелін. – Це ти нею користуєшся.
– Ні, якраз я – ні. Я ходжу в солярій і не брешу про це, – каже він. – А ти користуєшся «К’ю Ті».
– Це твої фантазії, – непереконливо захищається вона.
– Я ж казав, я ходжу в солярій, – пояснює Тім. – Так, це дорого, але… – він блідне. – Справді, «К’ю Ті»?
– Як відважно з твого боку визнавати, що ти ходиш у салон, – каже Евелін.
– «К’ю Ті», – пирхає Прайс.
– Я не знаю, про що ти, – говорить Евелін та повертається до розчісування. – Патріку, виведи свого друга геть звідси.
Прайс стає на коліна і починає обнюхувати голі ноги Евелін. Вона сміється. Я напружуюсь.
– Господи, – голосно стогне вона. – Забирайся звідси.
– Ти оранжева, – сміється він, стоячи навколішки, і кладе голову на її стегно. – Ти вся оранжева.
– Ні, – її голос звучить, як протяжне гарчання від болю та екстазу. – Йолоп.
Я лежу на ліжку і спостерігаю
«Obsession» – жіночі парфуми від «Кельвін Кляйн» («Calvin Klein»), випущені 1985 року. (
