виправляє його Евелін.
– Ні, люба Евелін, сонце мого життя. Я точно пам’ятаю, як він замовив капучино з тунця, – каже Прайс, вдивляючись у стелю.
– Він сказав карпачо, – не погоджується вона, витираючи ватою повіки.
– Капучино, – наполягає Прайс. – Ти ж сама його виправляла.
– А ти сьогодні його навіть не впізнав, – говорить вона.
– Але я його пам’ятаю, – каже Прайс, розвертаючись до мене. – Евелін називала його «добродушним качком». Так вона його і представила, присягаюся.
– О, замовкни, – роздратовано каже Евелін, однак дивиться на Тімоті у дзеркало і грайливо всміхається.
– Сумніваюся, що Сташ з’являється на сторінках світської хроніки, а я вважав, що саме так ти обираєш друзів, – говорить Прайс, дивлячись на неї з вовчою, хтивою усмішкою. Я зосереджений на «Абсолюті» з журавлиною у своїй склянці – він схожий на водянисту кров із льодом та скибкою лимона.
– Що там коїться з Кортні та Луїсом? – запитую я, аби перервати цей погляд.
– Боже, – стогне Евелін, повертаючись до дзеркала. – Найстрашніше навіть не те, що Кортні більше не подобається Луїс. Це…
– Він прикрив її рахунок у «Берґдорфзі»?[17] – питає Прайс. Я сміюсь. Ми даємо один одному п’ять.
– Ні, – веде далі Евелін. Їй теж смішно. – Найгірше, що вона справді закохана у свого брокера з нерухомості. Якийсь нікчема, що полює на гроші.
– У Кортні можуть бути свої проблеми, – задумливо каже Тім, вивчаючи свій свіжий манікюр. – Але ж, Господи, ця… Ванден?
– О, не треба, – стогне Евелін і починає розчісуватися.
– Ванден – це щось середнє між… «Зе Лімітед» та… поношеним «Бенетоном», – виголошує Прайс, заламуючи руки та заплющивши очі.
– Ні, – посміхаюсь я, намагаючись приєднатись до розмови. – Поношений «Фьоруччі».
– Так, – погоджується Тім. – Певно що. Він знову витріщається на Евелін.
– Тімоті, полегше, – каже Евелін. – Вона з Кемдена, чого ти від неї хочеш?
– Боже, – стогне Тім. – Як мене дістали проблеми дівчат з Кемдена. О, мій хлопець, я його так люблю, а він любить іншу, і мене так до нього тягне, а він мене не помічає, і бла-бла-бла-бла-бла… Боже, яка нудота. Студенти. Це для них важливо, розумієте? Сумно, правда, Бейтмене?
– Так. Важливо. Сумно.
– Бачиш, Бейтмен зі мною згоден, – самовдоволено каже Прайс.
– От і ні. – Евелін витирає те, що тільки-но нанесла на обличчя, серветками «Клінекс». – Патрік – не цинік, Тімоті. Він – звичайний хлопець, так, любий?
– Не так, – шепочу я до себе. – Я йобаний психопат.
– І що з того? – зітхає Евелін. – Вона не найрозумніша в світі дівчина.
– Ха! Це дуже м’яко кажучи! – вигукує Прайс. – Але й у Сташа – не найяскравіший розум. Ідеальна пара. Вони зустрілись на «Коханні з першого погляду» чи як?
– Облиш їх, –
«Bergdorf Goodman» – універмаг товарів класу люкс на П’ятій авеню в центрі Мангеттену в Нью-Йорку.
