вбрана в чорний шерстяний жакет із англійським комірцем та ґудзиками з боків, крепово-шерстяні брюки та кашеміровий гольф, все – від «Оскар де ла Рента»; на другій – двобортне пальто з шерсті, мохеру й нейлонового твіду, брюки джинсового крою та чоловіча бавовняна сорочка, все – від «Стівен Спрауз»; найкрасивіша вдягнула картатий шерстяний піджак та шерстяну спідницю з високим поясом від «Барніз» та шовкову блузку від «Андра Ґабріела». Вони звернули увагу на нашу четвірку, і ми відповідаємо, повертаючи до них голови, всі, крім Прайса, який ігнорує їх і каже щось нечемне.
– Господи, Прайсе, попустись, – скиглить Мак-Дермотт. – Що це з тобою? Дівчата були дуже гарячі.
– Так, якщо говориш на фарсі, – відповідає Прайс, віддаючи Мак-Дермотту два талончики на напої, начебто щоб заспокоїти його.
– Що? – питає Ван-Паттен. – Як на мене, у них немає нічого іспанського.
– Знаєш, Прайсе, тобі б змінити таке твоє ставлення, якщо хочеш когось підчепити, – каже Мак-Дермотт.
– Ти вчиш мене, як когось підчепити? – питає Крейґа Прайс. – Ти, який нещодавно отримав саму лиш дрочку?
– Твої погляди на життя – відстій, Прайсе, – каже Крейґ.
– Та невже ви думаєте, що я поводитимусь так само, як з вами, якщо захочу когось трахнути? – кидає нам виклик Прайс.
– Саме так, – в один голос говорять Мак-Дермотт та Ван-Паттен.
– Знаєте, хлопці, – кажу я, – якщо справді хочеться сексу, цілком можна поводитись не так, як звичайно. Сподіваюсь, Мак-Дермотте, ти не втратиш невинність знову через те, що я кажу.
Я пришвидшую крок, щоб встигати за Тімом.
– Але це не пояснює того, чому Тім поводиться як цілковитий засранець, – каже Мак-Дермотт, намагаючись наздогнати мене.
– Наче цим дівкам не байдуже, – пирхає Прайс. – Коли я скажу про свій щорічний прибуток, повірте, моя поведінка стане зовсім неважливою.
– А як ти ввернеш таку пікантну інформацію? – запитує Ван-Паттен. – Скажеш: «Ось твоя “Корона”, до речі, я заробляю сто вісімдесят тисяч на рік, а хто ти за зодіаком?»
– Сто дев’яносто, – виправляє його Прайс. – І так воно і буде. Дівчата тут не витонченості шукають.
– А чого ж вони шукають, о Всевідаючий? – питає Мак-Дермотт, вклоняючись на ходу.
Ван-Паттен сміється, не збавляючи ходу, вони дають один одному п’ять.
– Ти б не питав, якби знав, – сміюсь я.
– Вони хочуть красеня, котрий двічі на тиждень водитиме їх у «Ле Сирк» і періодично – в «Неллз». Чи може тісного знайомства з Дональдом Трампом особисто, – байдуже каже Прайс.
Ми віддаємо квитки привабливій дівчині у важкому шерстяному пальто вільного крою та шовковому шалику від «Гермес». Прайс підморгує їй, коли вона пропускає нас усередину, і Мак-Дермотт каже:
– Щойно сюди заходиш, починаєш боятися
