очі.
Принаймні це було не по-справжньому…
– Це ж наш давній приятель Кляйнзак,[61] – проголосив Ґіньйоль, кидаючи голову через плече. – Як ся маєте сьогодні, месьє Кляйнзак?
Карлик посміхнувся ширше й кивнув.
– Що-що? Я вас не чую. Хочете, аби вам розкрили горлянку, щоб усі почули ваш голос?
Карлик несамовито затряс головою.
Ґіньйоль стиснув горло Кляйнзака – так само, як стискав його фальшиве горло.
– Поганий хлопчик, – промовив Ґіньйоль. – Треба зробити вам операцію, друже.
Щелепа Ґіньоля змістилася – частини маски розійшлися, відкривши діру. Щось блиснуло в тій дірі – срібний язик? Пищик? А тоді назовні виринуло сяюче лезо. Мабуть, Ґіньйоль стискав рукоятку леза зубами.
Лезо ковзнуло впоперек шиї Кляйнзака, прокресливши тонку червону лінію.
– Я розмовляю, я розмовляю! – заголосив карлик, голос якого виявився густим і низьким.
Ґіньйоль зробив стрімкий різкий випад, смикнувши головою, і лезо глибоко увійшло в намічену лінію на шиї Кляйнзака.
Криваві бризки фонтаном залили перші два ряди.
Окуляри Кейт були заляпані червоним.
Морфо і досі ламав кліщами пальці ніг Ізабелли, і вистава тривала. У душі Ґіньйоль був анархістом. Нові розваги незворотно заволодівали його увагою.
Кляйнзак усе ніяк не міг спустити дух. Він трусився, доки кров рікою заливала сцену, каскадами збігаючи вниз, мов червоний водоспад. Помираючи, карлик ще довго качався по сцені, намагаючись зробити із цього видовище.
Ґіньйоль заспівав безглуздої пісеньки.
– Клік-кляк… бувай, Кляйнзак!
Оплески.
…і далі в тому ж дусі. Змінювалися декорації, ставилися інші «п’єси» – прості ситуації, що дозволяли обіграти жорстокості. В інтерпретації оповідання Едґара Аллана По «Система доктора Смоля і професора Перро» Морфо повернувся на сцену в образі маніяка, що береться керувати божевільнею і робить трепанацію голови своєму головному лікареві. З Ізабеллою і Доном Бартоломе було покінчено, але Берма і Фрозо поставали в нових ролях, аби знов і знов зазнавати наруги й насильства… як в’язні в гаремі жорстокого східного тирана… учні англійської середньої школи із суворим вихованням, де карлик у ролі директора (той самий Кляйнзак, живий і з неушкодженим горлом) бив їх тростиною і шмагав різками… пасажири корабля, що ділять рятувальну шлюпку з голодними матросами і тягнуть жереб, кого буде з’їдено, коли провіант скінчиться… брат і сестра, зшиті разом циганами, яким потрібен новий зірковий атракціон для їхнього шоу потвор. Кейт подобалося, що Бермі, хоча й неперевершеній у стражданнях, трохи набридало все, що діється… навпаки, шаленоокий красунчик Фрозо мов з нетерпінням чекав наступного приниження. Щоразу він мало не благав, аби його вдарили ножем, ціпком, кийком.
Раніше того вечора Морфо поставав на
Кляйнзак (Kleinzach) – злий карлик, персонаж куплетів з опери Жака Оффенбаха «Казки Гофмана». Уперше з’являється у фантастичній повісті Ернста Гофмана (1819), де фігурує як крихітка Цахес (Klein Zaches).
