згашено, і захмелені гості, як зазвичай буває, попарно примостилися на всіх меблях і на кожному клапті підлоги. Вечірка розпалася на парочки. Меґґі кудись запропастилася, Чарлі поринув у мертвий сон на підлозі в спальні. Я танцював із Алісон, наші тіла невпинно наближались одне до одного. Я поцілував її волосся, тоді шию. Стиснувши мені руку, дівчина пригорнулася до мене.
– Може, підемо наверх?
– Йди перший. За хвилинку буду.
Вона вислизнула з обіймів, і я рушив додому. Алісон з’явилася за десять хвилин. Насторожено усміхаючись, зодягнена в біле, вона стояла на порозі – маленька й худенька, невинна й зіпсута, шорстка й ніжна, бувала початківка.
Увійшла. Я замкнувся, й ми цілувалися хвилину, дві, в пітьмі, спершись на вхідні двері. Раптом долинули чиїсь кроки, хтось двічі різко стукнув. Алісон затиснула мені рота долонею. Знову подвійний стук. І знову. Вагання. Калатання сердець. Щораз тихший звук кроків.
– Іди до мене, – сказала вона. – Ну ж бо.
Розділ 4
Я прокинувся вранці, доволі пізно. Вона ще спала, відвернувшись від мене оголеною брунатною спиною. Запаривши каву, я приніс чашки до спальні. Тим часом Алісон прокинулася й видивлялася на мене з-понад краю ковдри. На цей холодний, відчужений погляд ніяк не вплинула моя усмішка. Раптом дівчина відвернулася й натягла на голову покривало. Прилаштувавшись біля неї, я став незграбно випитувати, в чому річ, але голова й далі ховалася під покривалом, тож нічого іншого не залишалося, крім як облишити попліскування, погладжування та вмовляння й узятися до пиття кави. За якусь хвилину Алісон сіла, попросила сигарету й спитала, чи не можна було б позичити їй сорочку. Не дивилась мені у вічі. Накинула сорочку, пішла до ванної, повернулася, забралася в постіль і відмахнулася від мене, труснувши волоссям. Я вмостився в ногах і дивився, як вона п’є каву.
– Що з тобою?
– Чи знаєш, скільки мужчин у мене було за останні два місяці?
– П’ятдесят?
Вона не усміхнулася.
– Якби п’ятдесят, то я була б порядна професіоналка.
– Випий ще кави.
– Вчора, коли минуло півгодини після нашого знайомства, мені спало на думку: якби я була розпусниця, то пішла б з цим типом до ліжка.
– Красненько дякую.
– Я розпізнала тебе по тому, як ти говориш.
– І хто ж я?
– Типовий любитель позбавляти дівчат невинности.
– Не будь смішна.
Запала тиша.
– Вчора я нахлисталася, – обізвалась Алісон. – Дуже вже втомлена була. – Обвівши мене довгим поглядом, вона похитала головою й заплющила очі. – Вибачай. Ти милий. Дуже милий у ліжку. А тепер що буде?
– Я не звик думати про наслідки.
– А я звикла.
– Це ж не злочин. Просто ти довела сама собі, що не варто виходити заміж за цього пілота.
– Мені двадцять три роки. А тобі?
– Двадцять п’ять.
– Ти
