Название:
Автор:
Жанр:
Серия:
Издательство:
«Пастку для батьків», а сімейство Геппворт крутилося неподалік, спостерігаючи за нами, поки всі ми по черзі надягли піжами у ванній кімнаті на другому поверсі. Відтак ми пішли до кімнати Мері Крістіни, повністю рожевої, навіть килим, що вкривав усю підлогу, був такого ж кольору. Тут відчуваєш, що батьки Мері Крістіни й справді були раді після усіх цих братів мати дівчинку. Всі ми принесли зі собою спальні мішки, проте скинули їх на купу біля стіни, а самі повмощувалися на ліжко Мері Кристини й на підлогу. Ненсі має пляшку м’ятного шнапсу, і ми всі п’ємо по трішки. Смак – жахливий, я почуваюся, мовби грудну клітку змастили бальзамом «Зірочка». Ми граємо в «Правду чи бажання». Рут загадує, щоб Венді пробігла коридором без верхньої частини піжами. Венді питає Френсі, який розмір ліфчика у Лексі, сімнадцятирічної сестри Френсі. (Відповідь: 38D.) Френсі питає Гейл, що та робила з Майклом Платтнером минулої суботи в «Дейрі Квін». (Відповідь: їли морозиво. Ага, знаємо.) Через якийсь час нам набридає «Правда чи бажання», здебільшого через те, що важко загадати хороші бажання, які ми справді виконаємо, і тому що всі ми чудово все знаємо одна про одну, оскільки ми разом вчимося ще від садочка. Мері Крістіна пропонує: «Випробуймо дошку для спіритичних сеансів». Ми всі погоджуємося, тому що це її вечірка і спіритична дошка – це круто. Вона витягує дошку з шафи. Коробка пом’ята, а на тій пластиковій штучці, що показує букви, загубилося пластикове віконечко. Якось Генрі розповідав мені, що він ходив на спіритичний сеанс, і у медіума тріснув апендицит під час сеансу, й вони мусили викликати «швидку». Біля дошки достатньо місця лише для двох людей, тому першими йдуть Мері Крістіна та Гелен. Правило таке: потрібно вголос запитати про те, що тебе цікавить, інакше нічого не вийде. Обидві дівчини кладуть пальці на планшетку. Гелен дивиться на Мері Крістіну, яка вагається. Ненсі підказує: «Спитай про Боббі», тому Мері Крістіна питає: «Я подобаюся Боббі Дакслеру?» Усі хихотять. Відповідь заперечна, але дошка показує «так» за допомогою легких підштовхувань Гелен. Мері Крістіна так широко усміхається, що я бачу брекети на її зубах, верхніх і нижніх. Гелен запитує, чи подобається вона комусь із хлопців. Планшетка крутиться по дошці якусь мить і зупиняється на Д, Е, Й, В. «Девід Ганлі?» – запитує Петті, й усі голосно сміються. Дейв – єдиний темношкірий у нашому класі. Він дуже сором’язливий, маленький і добре знає математику. «Може, він допоможе тобі ділити у стовпчик?» – каже Лаура, теж дуже сором’язлива. Гелен сміється. Математика для неї – катастрофа. «А тепер Клер. Спробуйте з Рут». Ми займаємо місця Гелен і Мері Крістіни. Рут дивиться на мене, а я знизую плечима. «Я не знаю, про що запитувати», – промовляю. Всі гиготять; скільки ж тут можливих варіантів? Але я стільки всього хочу знати. Чи з мамою все буде добре? Чому сьогодні вранці тато кричав на Ету? Чи Генрі справжній? Куди Марк заховав моє домашнє завдання з французької мови? Рут питає: «Яким хлопцям подобається Клер?» Я гнівно дивлюся на неї, але вона просто посміхається. «Хіба тобі не цікаво?» – «Ні», – відповідаю, та все ж кладу пальці
