приречена на програш, але рішуче налаштована боротися. Клер підводить погляд.
– Генрі, хто твій улюблений «бітл»?
– Джон, звичайно.
– Чому «звичайно»?
– Ну, Рінго теж нічого, але, знаєш, якийсь він понурий. А Джордж, як на мене, схожий на послідовника «Нью Ейдж».
– А що таке «Нью Ейдж»?
– Дивні релігії. Марудна й нудна музика. Жалюгідні спроби переконати себе у вищості того, що пов’язане з індіанцями. Альтернативна медицина.
– Але ж традиційна медицина тобі не подобається.
– Це тому, що лікарі завжди намагаються переконати мене в тому, що я божевільний. Якби я зламав руку, то був би ухильником західної медицини.
– А як щодо Пола?
– Пол для дівчат.
Клер сором’язливо всміхається.
– Пол мені найбільше подобається.
– То ти ж дівчинка.
– А чому Пол для дівчат?
«Проявляй обережність», – кажу собі.
– Тут така штука: Пол, він – милий «бітл», знаєш?
– Хіба це погано?
– Ні, зовсім ні. Але хлопці цікавіші, коли вони круті, а Джон – крутий «бітл».
– Але ж він помер.
Сміюся.
– Можна залишатися крутим навіть будучи мертвим. Фактично це набагато легше, бо ти не зістаришся, не потовстішаєш і не полисієш.
Клер мугикає початок пісні «Коли мені буде 64». Вона пересуває свою туру на п’ять клітинок уперед. Я можу поставити їй мат, але звертаю на це її увагу, й вона поспіхом забирає туру на попереднє місце.
– То чому тобі подобається Пол? – питаю її. Я саме вчасно піднімаю очі, щоб помітити, як сильно вона вкрилася рум’янцем.
– Він такий… красивий, – каже Клер.
Щось у тому, як вона це каже, змушує мене дивно почуватися. Вивчаю шахову дошку і раптом розумію, що Клер може поставити мені мат, якщо зніме мого слона своїм конем. Роздумую, чи сказати їй про це. От якби Клер була трохи молодшою – сказав би. Дванадцять – той вік, коли треба самій про себе подбати. Клер замріяно дивиться на дошку. І тут у мене сяйнула думка, що я ревную. О Ісусе. Не можу повірити, що ревную до якоїсь рок-зірки, дивака-мультимільйонера, який Клер у батьки годиться.
– Гм, – озиваюсь.
Клер дивиться на мене, пустотливо всміхаючись.
– А тобі хто подобається?
«Ти», – думаю, та вголос не промовляю.
– Тобто коли я був у твоєму віці?
– Так. А коли ти був у моєму віці?
Зважую значущість та потенціал цієї цінної інформації, перед тим як скупо видаю:
– Я був твого віку в 1975 році. Я старший за тебе на вісім років.
– То тобі зараз двадцять?
– Ні, мені тридцять шість. За віком можу бути твоїм
