ти хочеш на обід? Я думала, може, купити тієї свинячої грудинки в єврейському супермаркеті.
– Свиняча грудинка дуже жирна, – сказала Мерібет.
Її мати поклала руки на свої стегна.
– У моєму віці я вже перестала рахувати калорії.
– Я мала на увазі себе. Мені треба їсти пісне м’ясо.
– О, ми можемо замовити тобі смачний суп з ячменю. Або сандвіч з індичкою. У тебе є меню?
– Ні. Ми робимо замовлення онлайн.
– Я не користуюся комп’ютерами.
– Чому б тобі не сказати мені, що саме ти хочеш, а я про це подбаю.
– Чудово.
Джейсон працював допізна, тож тієї ночі Мерібет поклала дітей спати з собою. Оскар уже заснув, а Мерібет дочитувала останню книжку Лів, коли раптом її дочка запитала:
– Якщо ти помреш, бабуся стане нашою мамою?
Мерібет трусило. Вона думала, що їм вдалося приховати всю серйозність того, що відбувалося. Матуся захворіла, але лікарі її вилікували, щось на кшталт цього.
То був перший раз, коли виникла необхідність обговорювати слово на «с».
– Я не збираюся помирати ще дуже довго, солоденька, – відповіла вона.
– Якщо ти помреш, можна, Роббі стане нашою матусею?
– Усе не так просто. І я не помру.
Прокинувся Оскар.
– Я не хочу, щоб ти помирала, – заперечив він сонним голосом.
– Я й не помру, – промовила Мерібет. «Поки що, – подумала. – Будь ласка, не дайте мені померти». – Засинай, любий.
За хвилину вона почула сопіння Оскара. Лів не спала. Вона кліпала своїми величезними очима, смикаючи шов на нічній сорочці.
– Якщо ти помреш, скажи таткові одружитися з кимось хорошим. Я не хочу злої мачухи, як у Попелюшки.
Важке відчуття стиснуло її груди, хоч Мерібет і знала з попередніх розмов із Лів, що вона не навмисно таке каже, це все її незбагненна здібність бити по вразливих місцях. Вона постійно про це думала, ще з дня, коли прокинулася після шунтування. Що буде із близнюками, якщо з нею щось трапиться?
Мерібет вимкнула світло.
– Спи, – звеліла вона.
9
Тепер, коли Джейсон повернувся до офісу, він працював довше, ніж коли-небудь. Він звинувачував оновлення бази даних, але Мерібет очікувала, що він шукатиме причин триматися якомога далі від домівки. Якби вона могла робити так само, то робила б.
Це місце було катастрофою. Її мати не була доброю господинею, та й Роббі не могла похизуватися талантом у прибиранні, тож гори брудної білизни зростали кожного дня, що, звісно, було неприємно, але насправді Мерібет хвилював немитий посуд у раковині, бо якщо з’являться таргани, то доведеться їх винищувати одразу в п’яти кварталах.
Тож вона взялася мити посуд. Та прати білизну. Вона вже не могла їсти харчі з доставки, тож почала готувати прості страви. Ці легкі завдання висмоктували з неї всю силу, що в неї була. Повернувшись із роботи додому, Джейсон насварив її за те,
