здавання матеріалів до друку та оголошень про зустрічі, окрім її листування з різними редакторами й письменниками, було ще, якнайменше, сто нових повідомлень. Вона проглянула свої отримані повідомлення та помітила, що її акаунт був вимкнений якраз кілька тижнів тому, просто під час її операції. Кілька повідомлень, що встигли прийти до того, як акаунт вимкнули, були прочитані. Але читала їх не вона. Вона спробувала зайти через браузер – на випадок, якщо проблема в комп’ютері, але все було так само. Вона зайшла на свій особистий акаунт, щоб перевірити, чи там усе так само, але ні, там все було гаразд. Дивно. Вона зателефонувала Фінулі, асистентці Елізабет.
– Фінуло, привіт, це Мерібет Клейн.
– Мерібет, вітаю! Як ти почуваєшся?
– Все чудово. Ну, не чудово, але краще. Зважаючи на обставини.
– Добре, добре. Хитре воно, серце, – сказала Фінула. – Моїй бабусі робили операцію з шунтування. Зараз вона знову тягає візки по городу.
– О. Це заспокоює. До речі, я намагалася повернутися до роботи, хотіла розібрати пошту, але там нічого немає.
– Усе правильно.
– Правильно?
– Наказ Елізабет.
– Елізабет?
– Вона сказала зняти тебе з системи.
– Справді?
– Так.
– О, добре. Та хтось читав мої листи.
– Мабуть, Андреа Девіс. Ми прийняли її на роботу.
– Коли?
– Я не пам’ятаю достеменно, але коли ти була в лікарні, – відповіла Фінула. – Можу пошукати, якщо хочеш.
– Не треба, все гаразд.
– Андреа чудова. Не зволікаючи, взялася до роботи.
– Так, вона справжній професіонал, – сказала Мерібет. На лінії запала тиша.
– Ми збираємося планувати зустріч. Мені покликати Елізабет?
– О, ні, дякую.
– Усього найкращого, Мерібет.
– Тобі також, Фінуло.
Мерібет поклала слухавку та закрила ноутбук. Уперше за багато років у неї не було ні справ, які нависали над нею, ані термінів, що на неї тиснули. Вона повинна відчувати полегкість, але відчувала тільки зраду. Не думай про це. Ось що Елізабет їй казала. І тим часом найняла Андреа. Вже найняла на той момент, коли прийшла відвідати її. Навіть не дочекавшись, поки охолоне робоче місце Мерібет.
Не переймайся цим. Ось що сталося, коли вона не переймалася цим.
Вона кинула ноутбук на край ліжка, і він упав на підлогу зі стуком.
Її не звільнили. Вона знала, що Елізабет ніколи б так із нею не вчинила. Можливо, це навіть незаконно. А от щодо її заміни, справа була в тому, що Елізабет завжди робила саме так. Це все пояснювало.
Того вечора Джейсон приїхав додому по дев’ятій. Двійнята все ще не спали, бо Мерібет не мала сили вкласти їх, а її мати рано заснула.
– Як
