це, близнюки розплакалися. Мерібет потягнулася за пальто.
Пробираючись крізь дощ, Мерібет кілька разів подумала про те, що вона спить. Ця думка заспокоювала її, бо якщо так, то все це не відбувалося насправді. Тоді вона не була на вулиці в дощ, не йшла до аптеки. Коли в місцевій аптеці «Райт Ейд» не знайшлося потрібного гребінця, вона ледве не заплакала. Фармацевт зласкавилася над нею та продзвонила всі сусідні аптеки вздовж вулиці.
Мерібет приволокла все потрібне додому. Справа, що, якби вона була здорова, забрала б п’ятнадцять хвилин, цього разу зайняла майже годину. Вона була наскрізь мокра, змерзла та виснажена, ніби життєві сили полишали її.
Удома вони обрали фільм – «Зачарована» – і всі троє всілися на диван. Спершу вона взялася за Оскара, бо він був більш слухняним. Він хитав головою під «Пісеньку веселого прибирання», поки Мерібет, одну по одній, виймала огидних істот. Через півгодини вона все ще виймала гнид.
– Коли настане моя черга? – запитала Лів.
– Я вже втомився, – сказав Оскар.
– Чому б тобі не відпочити хвильку? – запропонувала її мати. Мерібет приєдналася до них і також дивилася фільм, ніби це був сімейний вечір кіно.
Мерібет пішла прочистити гребінець і вилити воду з відра під вікном. Вона подумала, що треба викликати майстра, щоб він іще раз законопатив щілину у вікні, хоч це ніколи не допомагало надовго.
Вона зволожила волосся Лів та почала вичісувати клубочки.
– Ааай! – заверещала Лів, смикаючись так сильно, що мало не вдарила головою Мерібет. – Мені боляче!
Якомога обережніше, вона спробувала знову. Лів підскочила.
– Я кажу, мені боляче!
– Спробуймо нанести кондиціонер, – стомлено промовила Мерібет. Вона почала вичавлювати його на голову Лів.
– Воно холодне!
– Зігріється.
Вона провела гребінцем по доччиному волоссю.
– Аай! – вищала Лів.
– Заспокойся! – гаркнула Мерібет.
– Ти сама заспокойся! – крикнула Лів у відповідь.
Мерібет відкинулася на диван. Вона згадала телевізійну рекламу піни для ванни з її молодості.
«Калгон, забери мене звідси», – подумала вона.
Хто-небудь?
– Чому ти зупинилася? – пищала Лів.
Мерібет розподілила кондиціонер уздовж усього волосся Лів. Вона взяла маленьке пасмо й розчесала його. Вона дістала чотири жирні воші. Вона розчесала ще раз та дістала ще вошей. Ще раз, воші.
Лів була заражена. Вона була нульовим пацієнтом. Мабуть, вони всі заражені.
Її голова засвербіла.
Мерібет ще раз пройшлася гребінцем. Іще більше вошей та великих гнид. Знов і знов. Виходило все більше погані. Це було без кінця-краю.
– Мені боляче! – волала Лів щоразу, коли Мерібет розчісувала її.
– Я не чую фільм, – скаржився Оскар кожного разу, як Лів кричала.
– Замовкни, – кричала Лів щоразу, коли Оскар скаржився.
– Мамо,
