енергією ототожнювалися також бик/бугай (первісно – некастрований племінний бик). Власне, коли по селах на чоловіка казали «бугай», це означало хтивого чоловіка з високою статевою потенцією. Евфемізм «бугай» був поширений в українських весільних сороміцьких піснях, що їх співали молодим перед першою шлюбною ніччю:
Ведуть хуя на припоні, як бугая;
Ахуй реве по пизді йде:
Як дойду вночі,
Повиколюю пизді очі.
Не йди дівчино в поле,
Там тебе бугай сколе
Довгою тичиною – не будеш дівчиною.
Іще сонце не заходить,
По вулиці бугай ходить,
Бугай ходить по вулицях,
По хороших молодицях.
Ой бугаю, бугаю, яке ти ледащо! —
Чотири ночі ночував, та чорт знає за що!
Перва слава на Бугая стала,
Що Мелаха да Марусю
В коморі з бугаєм застала.
Бугай утікає, штани підтягає,
А Мелаха да Марусю за коси тягає.
Ой ходила по садочку,
По зеленім барвіночку,
Набачила, бідная,
На улиці бугая,
Як стало вечоріти,
Стався бугай волочити
Сюди-туди по вулиці,
Де хороші молодиці.
А дівчина твердо вснула,
Ворітечок не примкнула.
А як бугай перескочив,
До дівчини ся приточив.
Ой бубу, бубу, бубу,
Тепер ся я іздобу
Вона його за чуприну:
– Ходи сюди, скурвий сину,
Запряжу тебе в ярмо.
– Ой я бугай не до праці,
Рад би-м тільки молодиці.
Доречно згадати й еротичні загадки з фігуруванням бика: «Стоїть корова – на її дірка здорова, підійшов бик – у дірку штрик!» (відгадка: замок і ключ).
Цікаво, що бик вживався на означення чоловічого начала не лише в українців. Приміром, так він фігурує і в «Рігведі» – одному з чотирьох канонічних текстів індуїзму. Роги бика, як символ чоловічої сили, трапляються на чоловічих статуетках і шоломах воїнів енеоліту та рицарів Середньовіччя. Серед назв птахів, які в сороміцьких піснях та назвах означали статевий чоловічий орган першість посідають півник/когут, журавель і соловей:
Та внадився (повадился) журавель.
Та до наших конопель,
Таки, таки, журавель,
Таки, таки, цибатий,
Таки, таки, носатий…
Летів журавель із лева доньки,
Просив ступки[24] у пані матінки.
– Моя ступка не порожня —
Товче шляхта подорожня.
Як унадився, як унадився журавель,
Та й до бабиних, та й до бабиних конопель.
А вже я тому, а вже я тому журавлю
Та києм ніжки, та києм ніжки переб’ю,
Щоб не ходив би, щоб не ходив би журавель,
Не толочив би, не толочив би конопель.
До слова: «толочити коноплі» завуальовано означало – здійснювати статевий акт, бо обробка цих рослин потребувала биття й тертя.
Ой, мілка моя,
Покажи воронку,
А
Ступка – одна з народних назв жіночого статевого органу.
