Чоловіче тіло у традиційній культурі українців. Ірина Ігнатенко
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Чоловіче тіло у традиційній культурі українців - Ірина Ігнатенко страница 8
Бережись, моя люба,
Бо я тебе шаману
Під білую пелену.
Назви на означення статевих органів, запозичені з водяного світу. Одна з найпоширеніших назв у цій групі – «рак»/«рак-неборак».
А рак дівку пощипав,
Козак дівку сподобав.
Що кому до того,
До сподобання мого?
Рачок-неборачок
По бережечку лазить,
А на тую плотичку важить.
– Моя ти пліточко,
Краснопірочко,
Розщипір мені перечко,
Щось тобі вдію тепере.
Сидить баба на возу,
Розставила ковирзу.[26]
Лізьте, раки, в ковирзу,
На продажу повезу.
Трохи мене рак не порачив,
Да, спасибі, дядько побачив.
Звідси й часто вживана фраза «ставити/поставити раком», «давати раком» на означення пози статевого акту з заднього боку. Навіть поза при виконанні важкої фізичної роботи, що потребує нахиляння вперед, виставивши догори заднє місце, двозначна й часто розглядалася як найбільш провокативна поза у роботі.
Била мене мати арматурним гаком
Жеби-м не стояла на порозі раком.
«Щука»/«щупак» та й будь-який різновид риби (але чоловічої назви) – ще одна назва чоловічого статевого органу.
Мельничко, мельничко.
Чого вертишся,
Чом до мене животом
Не обернешся?
Животом, животом,
Ще й воронкою.
Я до тебе з щупаком,
Ще з головкою.
Була собі риба-плітка,
А стояла вона собі скритка.
Где ся взяв окунь
Да не дав їй спокій,
Як її зажелив, зажелив,
Аж її заболів, заболів,
Вона казала, що умру,
А він: «Я ж тебе люблю».
І сніг іде,
І дощ хлющить,
А кум до куми
Судака тащить.
По селах і до сьогодні можна почути з вуст жінок, коли бракує чоловіків, таке: «Доводиться з ним спати. На безриб’ї й рак риба».
Українець. В. А. Тропінін
Назви на означення статевих органів, пов’язані зі знаряддями праці, господарчим реманентом і музичними інструментами. Такі назви виникали, коли знаряддя праці, господарчі реманенти й музичні інструменти за зовнішнім виглядом були схожі на статевий член. Більшість із них вийшли зі вжитку, тому нагадаємо призначення деяких. Отже, рало – тяглове орне знаряддя, за допомогою якого розпушували ґрунт, проводячи борозну; кочерга – знаряддя для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; плуг – орне знаряддя, яким здійснювався ефективний обробіток ґрунту; довбня – великий молот або велика дерев’яна палиця з потовщенням на кінці; бандура – струнний щипковий музичний інструмент; шило, ножик, смичок, коса.
Звернімося до фольклору, де фігурують ці назви.
– Як же тобі, доню, спалось?
– Ой
26
Одна з назв жіночого статевого органу.