до вини» (навзаєм). Сталося це в історичному ґроті, викопаному під одним із схилів, в якому століття назад відбувалися таємні зібрання Південної організації декабристів. Хтось із місцевих «істориків» оповідав мені, що у тому ґроті Пушкін написав кілька своїх віршів.[160]
В кожному разі для побачень та відпочинку після прогульки[161] по гористому парку кращого місця не треба було. Сівши на мальовничому відламку скали, мріяли ми із Галею про час, коли Україна стане вільною, мріяли про одруження – та чи мало про що мріють закохані весняного вечора! На овиді була боротьба, була непевність за завтрішній[162] день і життя – та хто під час життьової весни задумується над такими речами?!
Не марнуючи часу, нав’язуємо з Чорнотою у Кам’янці політичні зв’язки з своїми певними людьми і розставляємо їх на «бойові пости» на випадок, коли нам прийдеться покинути місто.
Втаємничена частково в нашу справу (після бурного конфлікту з Андрієм) Галя робила нам цінні послуги. Під виглядом відвідування родичів у Медведівці, не викликаючи підозрінь, виконувала обов’язок зв’язкового між нами і штабом Холодного Яру. Було рішено, що, коли покинемо Кам’янку, будемо держати зв’язок з своїми людьми там через неї.
Кам’янка готовилася до приняття повітової влади з Чигирина. Її переїзд затримався, бо затягнувся ремонт помешкань[163] для установ. Із намічених будинків[164] господарів просто викинули, залишивши потрібні меблі.
Приїхав уповноважнений ЧК, який став налагоджувати аґентурний апарат. Пропозицію давати відомості про міліцію одержали під секретом три наші хлопці, які, звичайно, «з охотою» на це погодилися і під диктовку Чорноти строчили для уповноважненого «характеристики» службовців міліції, в тому числі і його. В день, коли ми очікували вже приїзду влади, Чорнота прийшов до управи міліції нахмурений. Уважно оглянув кулемети і перевірив, чи у всіх ґранатах є запальники. Віддавши розпорядження, щоби хлопці не відходили далеко від управи, покликав мене і Оробка до кабінету.
– Мені, хлопці, сьогоднішнє повітря у Кам’янці не подобається. І Вишневецький, і воєнком дуже зо мною милі стали, але я нюхом чую, що щось у них змінилося. Чекіст, зустрівши мене, мало цілуватися не поліз. Сказав, щоби я і ви оба зайшли до нього на кватиру, як тільки стемніє. Та щоб заходили непомітно, по одному. Має обговорити з нами якусь дуже важну справу. Це щеня і брехати ще добре не навчилося. Зайти зайдем, та не по одному…
Діло, хлопці, смердить. Видно, щось вже дізналися. Сьогодні ж, як тільки поприїжджає начальство із Чигирина – по головах і тікати треба. Караульний баталіон має лишитися у Чигирині. Кількадесять озброєних приїде, та з такими вояками раду дамо. Там половина шмуликів, які від гуку одної ґранати повмирають… Треба, щоби хлопці трималися купи та були готові і до бою, і до відступу на Грушківку. Як «товариші» щось пронюхали, то можна ще за дня дожидати якої-небудь несподіванки.[165]
У вид. 1934 і 1935 рр.: «кілька найкращих своїх віршів».
У вид. 1934 р.: «перехідки».
Так у всіх прижитт. вид. (пор. на стор. 176).
У вид. 1934 р.: «через підготовку помешкань».
У вид. 1934 р.: «з потрібних будинків».
У вид. 1934 і 1935 рр.: «удень дожидати якої-будь несподіванки».
