її були міцно стиснуті. Раптом вона кліпнула. Щось підказувало йому: їй відомо, що таке психічний розлад. Раптом вона звела на нього очі, і Фрер аж здригнувся од несподіванки.
– І давно наука вивчає такі випадки?
– Перші випадки психогенної реакції втечі були зафіксовані в ХІХ столітті у США. Зазвичай причиною були нестерпні умови життя: борги, родинні чвари, тяжка праця. Утікач виходить у справах і більше не повертається до хати. Дорогою він усе забуває. А коли згадує, то виявляється, що він став геть іншою людиною.
Фрер узяв іншу книжку й розгорнув її перед працівницею поліції на потрібній сторінці.
– Найвідоміший випадок – Ансель Борн, проповідник-євангеліст, що перебрався до Пенсильванії й під іменем А. Дж. Браун відкрив крамничку канцтоварів.
– Борн? Як ото Джейсон Борн?
– Роберт Ладлем узяв його ім’я для свого персонажа, що потерпав од амнезії. В Америці воно стало загальною назвою.
– А це не те саме, що так званий синдром множинної особистості?
– Ні. У тих, що потерпають від цього синдрому, усередині співіснує відразу декілька особистостей. Та у випадках, про які я кажу, відбувається навпаки: людина ніби стирає свою попередню особистість і обертається іншою. Ніякого співіснування немає.
Анаїс неуважно переглядала статті, присвячені феноменові, навіть не намагаючись читати тексту. Її більше влаштовували живі пояснення лікаря.
– І ви вважаєте, що це і сталося з Мішеллем?
– Я певен цього.
– Чому?
– По-перше, всі його спогади несправжні. Це ви й самі легко перевірите. По-друге, в них відчувається штучність. Вони зроблені нашвидкуруч, але, звісно ж, підсвідомо.
– Наприклад?
Матіас підвівся і пройшов за грубий дубовий прилавок, що служив завідувачці штаб-квартирою. У шухляді знайшов те, що шукав, і виклав перед нею коробку з грою «Ерудит».
– Наш незнайомець каже, що звати його Мішелль.
Він виклав із пластикових квадратиків з літерами ім’я МІШЕЛЛЬ.
– Досить часто підказане підсвідомістю ім’я – анаграма іншого імені.
Він перемішав квадратики і склав з них інше ім’я: ШЛЕМІЛЬ.
– І що все це означає?
– А ви ніколи не чули про Петера Шлеміля?
– Ні, – відказала вона.
– Це герой роману ХІХ століття, написаного Адельбертом фон Шаміссо. Чоловік, що згубив свою тінь. Либонь, наш пацієнт, створюючи собі нову особистість, згадав про цю книжку.
– А як це пов’язано з ним?
– Може, під утратою тіні розуміється втрата своєї минулої особистості. Відтоді як Мішелль надійшов до нас, йому сниться той самий сон. Він іде під спекотним сонцем безлюдним селом. Раптом відбувається безгучний вибух зі сліпучо-білим світлом. Він тікає, але його тінь залишається на стіні будинку. Мішелль залишає за собою свого двійника.
Зараз,
