цілий день.
Дімун мовчав. Певне, вагався. Паперова тяганина всім уже сиділа в печінках. Фрер поспішив розвинути успіх.
– Скажіть бодай основне. За словами мого пацієнта, до якого починають повертатися деякі спогади, частинки під нігтями можуть бути цегляним пилом…
– Нітрохи.
– А що ж воно?
– Різновид фітопланктону.
– Як ви сказали?
– Морський планктон. Мікроорганізми, що живуть у прибережних водах Атлантичного океану на півдні Франції. Здебільшого на Баскському узбережжі.
Фрер подумав про Мішеллеві вигадки з приводу Оданжа, Кап-Ферре і неіснуючого села Марсак біля Пташиного острова. Спотворення і деформації, що за ними ховається справжнє місце його народження – Країна Басків.
– То вже визначили, що це за планктон?
– Довелося звернутися до Інституту океанологічних досліджень і Відділу із захисту довкілля узбережжя. Планктон належить до родини Mesodinium harum, тобто до диноджґутиконосіїв. Коли вірити людям, із якими ми розмовляли, це рідкісний вид фітопланктону, що належить до підводної флори Баскського Карнизу.
Матіас хутко записав це і відразу ж – хапай, дяче, поки гаряче! – запитав:
– Ще щось знайшли?
Його розмовник трохи повагався, а потім усе-таки сказав:
– Поліцію зацікавить той факт, що цей самий вид планктону виявили ще в одному місці.
– Де?
– На місці злочину. На дні ремонтної ями. Ми встановили відповідність поміж зразками, взятими з рук вашого пацієнта, і зразками з ями.
Фрер мовчав, намагаючись осмислити ту новину. Анаїс Шатле мала рацію: ковбой бачив трупа. А може, і ще щось…
– Дякую, – сказав він. – Я поки що утримаюся від використання цієї інформації під час проведення гіпнозу. Розслідування – це справа поліції.
– Авжеж, – схвально відгукнувся Дімун. – Нехай щастить.
Матіас поклав слухавку. Тремтячою рукою записав усе, що почув од фахівця. Морський планктон свідчив про Баскське узбережжя. Може, вказував на професію, що пов’язана з морем. Він і досі був певен, що Мішелль працює руками, до того ж надворі. Рибалка? Він декілька разів підкреслив те слово.
Та заразом планктон пов’язував Мішелля і з трупом. Фрер поклав ручку. Його охопило відчуття, що той зв’язок стане петлею на шиї його пацієнта…
І водночас увесь його лікарський досвід, уся інтуїція запевняли у протилежному: ковбой не винен. Може, він застав убивцю на місці злочину. Може, навіть зчепився з ним, озброєний ключем і телефонним довідником. І кров на тих предметах цілком могла виявитися кров’ю вбивці…
Та думка немовби підштовхнула його до іншої, і Фрер подався до кухні. Не запалюючи світла, він підійшов до вікна і глянув надвір.
Людей у чорному там і близько не було.
– Шато-лесаж – одна з шести зареєстрованих у Медоці марок вина найвищої якості, що виробляється в Лістрак-Медоці…
Анаїс
