Отже, в адміністративному відношенні полк поділявся на 16 сотень. У свою чергу Перша та Друга полкові сотні поділялись на цілий ряд куренів, що об’єднували козаків окремих сіл і містечок, належних до цих сотень. Так, у 1719 р. у Першій сотні налічувалось 10 куренів, у Другій – 11; за переписом 1732 р. їх стало, відповідно, 9 та 12.
У переважної кількості сотень поділ на курені не простежується. За переписом 1719 р. виняток становлять лише Білицька сотня, до складу якої входить Комарівський курінь[68], Соколківська сотня – Лучківський і Ханделєєвський курені та Нехворощанська сотня – Шедіївський курінь.
У частини дрібних населених пунктів (сілець, слобод чи поселень, «на купленному ґрунті осажених»[69]) присутність представників козацького товариства загалом не фіксують.
Тому в цих поселеннях діють лише самоврядні інституції поспільства, тобто владні повноваження здійснюють особи, призначені державцями цього поселення. Окремішнє положення посідав Переволочанський замок, що «до власності рейментарської належав». Він мав власну адміністрацію, очолювану «переволочанським дозорцею», а також до певної міри самобутню соціальну структуру.
Упродовж усієї першої третини XVIIІ ст. зазнавала змін структура полково-сотенного устрою, змінювались назви сотень і куренів. Зокрема, якщо за переписом 1719 р. Рибцівський курінь входив до складу Першої полкової сотні, то за переписом 1732 р. – Другої. Натомість Грабинівський курінь, який у 1719 р. належав до Другої полкової сотні, у переписних книгах 1732 р. приписаний до міста Полтави, поряд із Полтавським міським куренем. Перепис 1719 р. фіксує в списку мешканців с. Яковці «козаків сотенних яковскіх і павленковскіх», а вже в матеріалах ревізії 1732 р. у структурі Першої полкової сотні вказана наявність «Павленковского» куреня, без згадки про входження до його складу яковцівських козаків[70]. За переписом 1719 р. сотенні козаки Лучківського і Ханделєєвського куренів вписані до Соколківської сотні[71], переписом 1721 р. – Переволочанської[72], а переписом 1732 р. – Кишеньківської[73].
Глава 3
Соціальна мозаїка: люд лицарський і посполитий, старше й молодше товариство
Регіональна специфіка соціального облаштування Гетьманату
Соціальна структура Гетьманату постала на ґрунті, що мав достатньо різні базові соціальні показники. На одних землях, зокрема шести південних староствах Київського воєводства Речі Посполитої, здавна вкоренився козацький устрій, який упродовж багатьох десятиліть доволі успішно конкурував з офіційно визнаним владою устроєм Польсько-Литовської держави, на інших же, навпаки, шляхетські порядки пустили міцні корені, а козацтво виступало лише в ролі такого собі соціального маргінала. Ще десь «повітря міста робило людину вільною», а на Запорожжі і прилеглих до нього землях найбільшою соціокультурною цінністю виступала козацька
НБУ ім. В. І. Вернадського НАН України. – ІР. – Ф. І, № 54481. – Арк.159-162
