посаду генерального обозного й деякі інші старшини, зокрема: Федір Коробка шість років, Іван Гулак – п’ять, Іван Цесарський – чотири. Перебування на уряді генерального обозного увінчувало службову кар’єру козацького старшини. Так, із-поміж відомих нам на сьогодні близько двадцяти осіб, хто у другій половині XVІІ ст. обіймав цей високий уряд, лише двоє – Яків Корицький і Федір Коробка – після обозництва посідали полковницькі уряди, а ще троє – Семен Половець, Павло Животовський і Михайло Радкевич – виконували обов’язки (які можна трактувати як почесні) генеральних суддів. Петро Дорошенко з уряду генерального обозного посів гетьманський сан на Правобережжі, а решта або загинули, або потрапили в полон, або відійшли на спочинок.
На уряд генерального писаря обирали осіб, які мали певний канцелярський досвід. Так, із-поміж відомих двадцяти шести урядників, що впродовж середини – другої половини XVІІ ст. обіймали посаду генерального писаря Війська Запорозького, майже половина – дванадцять – перед тим служили канцеляристами Генеральної військової канцелярії. Зокрема, саме такий шлях службового зростання пройшли відомі козацькі адміністратори, впливові політичні й державні діячі – Іван Груша, Остап Голуховський, Іван Ломиковський, Карпо Мокрієвич, Василь Кочубей та інші. Ще семеро мали досвід адміністративної роботи в державних канцеляріях Речі Посполитої – Іван Виговський та Павло Тетеря, чи полкових, сотенних або січових військових канцеляріях – Семен Савицький, Петро Суховій, Сава Прокопович, Хома Тризна та Степан Потребич-Гречаний.
Відомий політичний діяч другої половини XVІІ ст. Михайло Вуяхевич перед тим, як посісти посаду генерального писаря в уряді лівобережного гетьмана Якима Сомка, служив писарем київського митрополита. Відомі також випадки, коли кандидати на генеральне писарство перед тим виконували функції генеральних старшин: Семен Богаченко – генерального судді, Лукаш Заборовський – генерального бунчужного.
Певною мірою унікальним є шлях, який здолав генеральний писар в уряді гетьмана Михайла Ханенка, Петро Суховій. Попри молодий вік на момент посідання цієї посади, він уже встиг побувати військовим писарем на Січі й навіть гетьманом частини козацької України. І вже після складання з себе гетьманських повноважень, які перейшли саме до Ханенка, посів місце генерального писаря в уряді останнього. Нікому більше не вдалося повторити стратегію службового зростання Павла Тетері, котрий перед посіданням уряду генерального писаря тривалий час очолював Переяславський полк і навіть устиг побувати секретарем польського короля Яна ІІ Казимира.
Після складання обов’язків генерального писаря з-поміж досліджених службових біографій старшин, котрі обіймали цей уряд у середині – другій половині XVІІ ст., найбільш типово виглядає переміщення на уряд генерального судді. Такою була службова кар’єра Михайла Вуяхевича, Семена Голуховського, Сави Прокоповича, Василя Кочубея.
На початку XVІІІ ст.
