фунт і проти Джорджа Сороса. Вони помиляються й зараз, коли продовжують плисти за течією, наче найбільшої в історії кредитної бульбашки просто не існує. Справжня нагода підзаробити трапляється нечасто, а тим паче така слушна нагода, коли можна задіяти майже необмежений капітал із перспективою неймовірних прибутків. Вибіркові ставки на пониження іпотечних цінних паперів, які псуються швидше, ніж будь-коли досі, і є наразі такою слушною нагодою.
У другому кварталі 2005 року заборгованості за кредитними картками сягнули історичного максимуму – попри те, що ціни на житло залишалися досить високими. Тобто навіть з усією вартістю заставленого майна американці ледве давали раду своїм борговим зобов’язанням. Федеральний резерв підняв процентну ставку, але ставка іпотечного кредиту продовжувала стрімко падати – оскільки на Уолл-стрит розроблялися дедалі хитріші способи спонукати людей продовжувати брати позики. Баррі поставив на кін понад мільярд доларів і не міг примножити цю суму, не залучивши набагато більше капіталу. Тому він виклав своїм інвесторам усе, як є – ринок іпотечних облігацій США був величезним, більшим за ринок скарбницьких векселів США. Уся економіка ґрунтувалася на стабільності цього ринку, а стабільність, у свою чергу, залежала від безперервного зростання цін на житло. «Те, що бульбашку капіталовкладень можна розпізнати тільки після вибуху, – чистий абсурд, – писав Баррі. – Існують специфічні маркери, які цілком можна розпізнати, ще коли бульбашка тільки надимається. Іще одна визначальна ознака манії – швидке зростання кількості та складності шахрайських оборудок… За даними ФБР, з 2000 року число іпотечних махінацій зросло вп’ятеро». Погані манери вибралися із задвірків загалом розумної економіки й перетворилися на її центральну характеристику. «Відмінна ознака сучасного різновиду афери з нерухомістю полягає в тому, що вона нерозривно пов’язана з нашими національними установами», – додав він.
Ці ідеї не надто відрізнялися від того, що він викладав у квартальних звітах, які надсилав своїм інвесторам упродовж останніх двох років. Іще в липні 2003-го він написав для них довжелезне есе про причини та наслідки вірогідного краху ринку нерухомості. «Алан Ґранспан запевняє нас, що ціни на житло не здатні утворювати бульбашки чи взагалі сильно коливатися, принаймні в загальнонаціональних масштабах, – писав Баррі. – Звісно, це нонсенс… Протягом четвертого року Великої депресії, 1933-го, Сполучені Штати опинилися у вирі житлової кризи, внаслідок якої обсяги нового будівництва становили 10 % від рівня 1925 року. Приблизно половина іпотечних кредитів зазнали дефолту. Упродовж 1930-х ціни на житло по всій країні впали приблизно на 80 %». Баррі знову сурмив цю пісню в січні 2004-го, потім іще раз у січні 2005-го: «Хочете позичити мільйон усього за 25 доларів на місяць? „Швидка Позика“ презентує іпотеку зі змінною ставкою та виплатою відсотків без погашення кредиту – шість місяців нульових виплат і процентна ставка 0,03 %. Поза сумнівом, це робиться для того, щоб підтримати порядний
