реімбурсацію до 450 доларів за одну процедуру, і прибутки хірургів-офтальмологів упали. Потім офтальмологи по всій Америці почали відкривати для себе незрозумілу й ризиковану операцію під назвою «радіальна кератотомія», і почала швидко розвиватися хірургічна корекція незначних проблем зору. Процедура, яку ще не встигли належним чином вивчити, була представлена як панацея для тих, хто потерпає від контактних лінз. «Насправді, – каже Баррі, – мотивація була проста: зберегти свої прибутки, що могли сягнути одного-двох трильйонів, і вони знайшли для себе виправдання. Зрештою медики погодилися, що треба чимшвидше замінити радіальну кератотомію менш небезпечною процедурою, і так народився Lasik».
Отже, започаткувавши власний бізнес, Майк Баррі пересвідчився, що має правильну мотивацію. Його не влаштовував спосіб, у який вели свої справи типові менеджери хедж-фондів. Вони, як і більшість, брали 2 % від угоди, а це означало, що менеджери хедж-фондів отримували зарплатню просто за рахунок того, що накопичували купу чужих грошей. Scion Capital брала в інвесторів гроші тільки на безпосередні витрати – а це зазвичай становило менше одного відсотка від вкладу. Щоб заробити щось для себе, Баррі мав примножити гроші інвесторів. «Подумайте про виникнення Scion, – каже один із перших інвесторів Баррі. – У чоловіка немає грошей, а він іще й відмовляється від комісійних, які в будь-якому хедж-фонді сприймаються як належне. Це було нечувано».
Від самого початку Scion Capital зазнали шаленого, мало не абсурдного успіху. Влітку 2005-го, коли індекс широкого фондового ринку впав на 6,84 %, інвестиції фонду Баррі зросли на 242 %, і він відмовлявся залучати нових інвесторів. Здавалося, злети й падіння фондового ринку не мали жодного значення для клієнтури Майка Баррі, який вдало знаходив нові місця для інвестицій. Він не використовував принцип важеля, не брав коротку позицію з акцій. Він не займався нічим особливим – просто купував звичайні акції, він не робив нічого складного – тільки сидів у своєму офісі й перечитував фінансову документацію. Десь за 100 доларів на рік він став власником абонементу 10-K Wizard. Увесь відділ з прийняття рішень у Scion Capital складався з одного хлопця, що сидів у кімнаті з опущеними шторами й зачиненими дверима і копирсався в загальнодоступній інформації та даних на 10-K Wizard. Він шукав судові постанови, акти виконання робіт, зміни в державному регулюванні – все, що могло змінити вартість якоїсь компанії.
Частенько Баррі робив, як він сам казав, «фе»-інвестиції. У жовтні 2001 року він пояснив цю концепцію в одному з листів до інвесторів: «Інвестування в стилі „фе“ полягає в тому, щоб виявляти особливу, аналітичну зацікавленість в акціях, першою реакцією на які є вигук „фе!“».
Гарним прикладом була корпорація Avant!. Баррі натрапив на неї, шукаючи в новинах слово «прийнято». Він розумів, що стоїть скраєчку ігрового поля, і йому потрібні нестандартні способи, щоб обернути гру на свою користь, а це зазвичай означало, що треба знайти дивні ситуації, про які світ майже нічого не знає.
