(лікар не помітив раку на рентгенівському знімку), і після його смерті родина отримала невеличку компенсацію. Батько Баррі засуджував ринок цінних паперів, але саме завдяки виплатам після його смерті Майк зміг туди потрапити. Його мати доклала $ 20 тис. зі своєї частки компенсації, а троє братів – по $ 10 тис. зі своїх. З цим капіталом лікар Майк Баррі відкрив Scion Capital. (У дитинстві він обожнював книжку «Нащадки Шаннари» (The Scions of Shannara.) Він написав претензійну замітку, щоб залучити до справи когось, окрім кровних родичів. «Мінімальна частка капіталу для інвесторів має становити $ 15 млн», – стверджувалося в ній, і це була цікава заява, оскільки в такий спосіб Баррі виключав із цього списку не тільки себе, а й фактично всіх своїх знайомих.
Поки він намагався розгорювати собі приміщення під офіс, купити меблі й відкрити брокерський рахунок, то отримав кілька несподіваних телефонних дзвінків. Перший надійшов від Gotham Capital, великого інвестиційного фонду з Нью-Йорка. Gotham був заснований гуру інвестування у вартість на ім’я Джоел Ґрінблатт. Баррі читав книжку Ґрінблатта «Як стати генієм фондового ринку». («Назва огидна, але книжка мені сподобалася».) Люди Ґрінблатта сказали Баррі, що вже певний час заробляють гроші на його ідеях і хочуть робити це і надалі. Тож чи дозволить Майк Баррі Gotham вкласти інвестиції в його фонд? «Зателефонував Ґрінблатт власною персоною і сказав, що чекав того моменту, коли я покину медицину». Gotham купили Баррі та його дружині квитки до Нью-Йорка (то було вперше, коли Майкл Баррі летів у Нью-Йорк, і вперше – бізнес-класом) і зняли їм номер у готелі Intercontinental.
Готуючись до зустрічі з Ґрінблаттом, Баррі не знаходив собі місця від хвилювання (так з ним траплялося завжди перед особистим знайомством з людьми). Його трохи заспокоював той факт, що робітники Gotham уже читали велику частину його доробку. «Якщо ви спочатку мене читали, а вже потім зі мною зустрічаєтесь, то знайомство проходить нормально, – каже Баррі. – Якщо я зустрічаюся з людьми, які не читали моїх заміток, то знайомство майже ніколи не закінчується нічим добрим. Так було навіть у старших класах, навіть із викладачами». Він скидався на такий собі об’єкт дегустації – ви мали скласти свою думку про нього, перш ніж побачите його на власні очі. А в цьому випадку Баррі взагалі перебував у невигідному становищі, бо не знав навіть, як мають одягатися впливові інвестиційні менеджери. «Він зателефонував мені за день до зустрічі, – розповідає один з його друзів по листуванню, професійний інвестиційний менеджер, – і спитав: „Що мені вдягнути?“ У нього навіть краватки не було. Був один синій піджак, для похорону». Це було чергове дивацтво Майка Баррі. У листах він висловлювався формально, навіть дещо сухо, а вдягався, мов на пляж. Дорогою до офісу Gotham він запанікував і завернув до магазину Tie Rack по краватку.
Він прибув до великої нью-йоркської інвестиційної фірми, вдягнений так офіційно, як ніколи в житті, і побачив, що всі його партнери носять футболки й спортивні штани. Розмова відбувалася так:
– Ми
