у вічі, особливо під час розмови. «Я роблю неймовірне зусилля, щоб подивитися комусь у вічі, – каже він. – Тому знайте – якщо я на вас дивлюся, це означає, що я вас не слухаю». Його ліве око не бажало налаштовуватися на жодного співрозмовника. Коли Баррі опинявся в ситуації спілкування і намагався з кимось поговорити, то людина, до якої він звертався, поступово відсувалася ліворуч. «Я навіть не знаю, як це зупинити, – каже він, – тож люди продовжують сунутися ліворуч, поки не опиняються геть по лівий бік від мене, а я намагаюся не рухати головою. Виходить так, що я повертаюся праворуч, при цьому дивлячись своїм здоровим оком ліворуч, через ніс».
Він вирішив, що скляне око стало причиною, з якої особиста взаємодія з іншими людьми майже завжди закінчувалася для нього погано. Йому було до сказу важко розрізняти невербальні засоби спілкування, а вербальні він часто сприймав більш буквально, ніж малося на увазі. Він щосили намагався бути ввічливим, але виходило тільки гірше. «Компліменти мені ніколи не давалися, – розповідає Баррі. – Я ще змалечку збагнув, що як роблю комусь комплімент, то завжди ображаю людину». («А ви маєте гарний вигляд, як на свою вагу. Яка чудова сукня – ви її самі пошили?») Скляне око Баррі стало його особистим виправданням того факту, що він не міг ужитися в соціумі. Око сльозилося, плакало й вимагало постійної уваги. Й інші діти ніколи не давали йому про це забувати. Вони називали Баррі зизооким, хоча він таким не був. Щороку вони благали його вийняти скляне око з очниці, але коли він виконував прохання, протез викликав огиду, на нього потрапляла інфекція, а Баррі ставав дедалі відлюдькуватішим.
Баррі вважав, що скляне око стало джерелом кількох особливих рис його характеру. Наприклад, він був схиблений на справедливості. Коли він помічав, що зірок баскетболу не так часто викликають на пробіжку, як менш відомих гравців, то він просто горлав до суддів. Зрештою Баррі покинув дивитися баскетбол, бо несправедливість убила в ньому весь інтерес до цього спорту. Попри те, що він був завзятим суперником і гарним спортсменом, з міцною статурою й фізично витривалим, він був байдужий до командних видів спорту. І око допомагало це пояснити, бо ж у більшості командних ігор використовувався м’яч, а хлопчик з поганим просторовим і обмеженим периферійним зором не міг добре вправлятися з м’ячем. Він пробував утвердитись у ролях гравців, які менше взаємодіяли з м’ячем в американському футболі, але око випадало з очниці, коли він надто сильно когось штурхав.
Окрім того, Баррі не дуже чітко розрізняв, де закінчуються його фізичні обмеження і починаються психологічні, але він припускав, що в основі тих і інших лежить скляне око. Він ненавидів несправедливі ситуації, коли тренери обирали собі улюбленців. Судді, що не зважали на порушення, доводили його до сказу. Він обрав плавання, оскільки цей спорт не вимагає практично ніякої соціальної взаємодії. Жодних гравців у команді. Жодних непорозумінь. Ти просто пропливаєш за певний час дистанцію, а там – виграєш або програєш.
Згодом
