що ви могли втратити, це фішки, які виклали на стіл, але якщо випадало ваше число, ви заробляли на своїх грошах у тридцять, сорок, навіть п’ятдесят разів більше. «Кредитні дефолтні свопи розв’язали мою проблему необмежених ризиків, – каже Баррі. – Якщо я купував кредитний дефолтний своп, то ризики були чіткими й визначеними, а виграш міг перевищувати вкладену суму в багато разів».
Він уже мав досвід операцій з корпоративними кредитними дефолтими свопами. А у 2004-му він почав скуповувати страхові поліси компаній, які, на його думку, могли постраждати від краху ринку нерухомості: будівельні фірми, іпотечні оператори тощо. Але цього було замало. Хоча ці компанії могли зазнати втрат через крах на ринку нерухомості, не було жодної гарантії, що вони збанкрутують. Він хотів знайти надійніший спосіб зіграти проти субстандартного іпотечного кредитування. 19 березня 2005 року Майкл Баррі сидів на самоті у своєму офісі із замкненими дверима й опущеними шторами, читав хитромудру книжку про кредитні деривативи, і раптом йому спало на гадку – кредитні дефолтні свопи на субстандартні іпотечні облігації!
Ця ідея прийшла до Баррі, коли він читав книжку про еволюцію та створення американського ринку облігацій компанією J.P. Morgan у середині 1990-х, про перші корпоративні кредитні дефолтні свопи. Він дійшов до уривку, де пояснювалося, для чого банкам узагалі знадобилися кредитні дефолтні свопи. Причина не була очевидною: зрештою, найкращий спосіб уникнути ситуації, коли General Electric порушать боргові зобов’язання, – взагалі нічого не позичати General Electric. Спершу кредитні дефолтні свопи стали знаряддям для хеджування. Наприклад, деякі банки позичили General Electric більше, ніж планували, бо GE попросили їх про це, а ще банки не хотіли втрачати старих добрих клієнтів. Інші банки ставили під сумнів доцільність надання кредитів GE. Проте вже незабаром ці нові деривативи стали інструментом спекуляції – багато людей робили ставки на вірогідність дефолту GE. Тоді до Баррі дійшло: Уолл-стрит мусить так само вчинити із субстандартними іпотечними облігаціями. З огляду на те, що відбувалося на ринку нерухомості (а також на те, чим займалися субстандартні іпотечні компанії), багато розумних людей захотіли б поставити на субстандартні іпотечні облігації. І єдиний спосіб це зробити – купити кредитний дефолтний своп.
Кредитний дефолтний своп міг розв’язати найбільшу проблему, що заважала втіленню ідеї Майка Баррі, – час. Він розраховував, що якість субстандартних іпотечних кредитів, виданих на початку 2005 року, має неодмінно погіршитися. Але оскільки процентна ставка була штучно занижена й не переглядалася протягом двох років, мало минути щонайменше два роки. Субстандартні іпотеки майже завжди видавалися зі змінною ставкою, хоча перші два роки мали фіксовану ставку як рекламний хід. Іпотека, створена на початку 2005 року з фіксованою ставкою в 6 % протягом перших двох років, у 2007-му підскочить до 11 % і спровокує хвилю дефолтів. Слабке цокання, що чутиметься від цих позик, із часом тільки гучнішатиме, допоки багато людей не
