перебувати в людському товаристві. І ті, хто зі мною спілкується, зазвичай це відчувають». Він відвідав конференцію, яку влаштував Bank of America з метою представити багатим інвесторам нових фондових менеджерів, і учасники конференції відчули цю особливість Баррі. У своїй промові він заявив, що спосіб, яким вони оцінюють свої ризики, достоту ідіотський. Вони оцінювали ризики через волатильність – діапазон, у якому ціна на акції чи облігації коливалася протягом останніх кількох років. Реальні ризики не залежали від волатильності, вони залежали від нерозумних інвестиційних рішень. «Загалом, – пояснював Баррі згодом, – найбагатші з багатіїв та їхні представники погоджувалися, що більшість менеджерів були посередніми і найкращі з них домагалися середньої прибутковості, а рівень волатильності був нижчим від середнього. Згідно з цією логікою, долар, який сьогодні продається за 50 центів, завтра – за 60, а післязавтра – за 40, якимось чином коштує дешевше, ніж долар, що продається за 50 центів три дні поспіль. Я заявив, що можливість купити його за 40 центів – це гарна нагода, а не ризик, і що долар так само коштує один долар». Його промову зустріли тишею, а ланч він з’їв на самоті. Він сидів за одним із великих круглих столів і спостерігав за людьми, які сиділи за іншими столами й весело плескали язиками.
Коли він спілкувався з людьми особисто, то ніколи не міг збагнути, що ж їх відлякує – його ідеї чи його характер. Він детально вивчив біографію Воррена Баффетта, що якимось чином примудрився зажити шаленої популярності й великого успіху. Замолоду Баффетт також зазнавав проблем у спілкуванні. Він скористався курсом Дейла Карнеґі, щоб навчитися більш плідно взаємодіяти з рештою людства. Майк Баррі досягнув повноліття за іншої культури грошей. Дейла Карнеґі замінив Інтернет. У Баррі не було необхідності зустрічатися з людьми. Він міг оголосити свою позицію онлайн і чекати, поки на нього вийдуть інвестори. Він міг висловлювати свої хитромудрі думки й чекати, поки люди їх прочитають та передадуть йому гроші для інвестицій. «Баффетт був для мене занадто популярним, – каже Баррі. – З мене ніколи не вийде такого собі доброзичливого дідуся».
Майка Баррі влаштовував такий метод залучення інвестицій. Більш того, він був дієвим. Стартовий капітал Scion Capital становив трохи більше мільйона доларів – внески від матері та братів, а також його власний мільйон, після сплати податків. Протягом першого повного року компанії Баррі, 2001-го, S&P 500 впав на 11,88 %, Scion збільшився на 55 %. Наступного року S&P 500 знову впав, на 22,1 %, а Scion продовжував зростати – на 16 %. Наступного року, 2003-го, ситуація на фондовому ринку нарешті поліпшилася, й індекс підвищився на 28,69 %, проте Майк Баррі знов усіх перевершив – його інвестиції зросли на 50 %. Наприкінці 2004-го Майк Баррі керував $ 600 млн і відмовлявся від пропонованих грошей. «Якби він заснував фонд тільки для того, щоб збільшити суму інвестицій, то вже управляв би багатьма мільярдами доларів, – каже менеджер нью-йоркського хедж-фонду, який спостерігав за діями Баррі, що викликали в нього дедалі більший подив. – Він улаштував Scion у такий спосіб, що це було погано для бізнесу, але добре для інвестицій».
