було об’єднання на добровільній основі, виборність отаманів і приймання до складу тільки тих, хто не був на той час на військовій службі[9].
.
Біля волосної управи села Гусакового на Звенигородщині (весна 1917 року). Сидять другий та третій зліва – Никодим Смоктій та Семен Гризло
Перші вільнокозачі товариства з’явилися у березні—квітні 1917 р. у селах Гусаківської волості Звенигородського повіту Київської губернії за ініціативи голови волосної управи Н. Смоктія.
23 квітня 1917 р. 350 «незалежних від військової служби» вільних козаків Гусаківської волості ухвалили підтримувати боротьбу «проти злого ворога німця» і виступали за «демократично-федеративну республіку» та Всеросійські Установчі збори. Головними завданнями козаків були: захищати «всі справи селян», вести боротьбу зі злочинством, не жалкувати життя заради «справ вільності», а також «захищати самостійність України, її незалежність, маючи на меті прошлі козацькі справи в господарських розпорядках історичних минулих літ: землі, ліса, луги як власність козацтва»[10].
Тобто захищати самостійність і незалежність України означало оберігати власність селян-козаків і таке «розуміння» самостійності не суперечило завданню боротьби за майбутню федеративно-демократичну Російську республіку. Очевидно, що перші вільні козаки не розрізняли понять «автономія» та «самостійність». Серед інших завдань було сприяння поширенню вільного козацтва по всій Україні та просвітня справа[11].
Гусаківський волосний козачий курінь поділявся на сотні на чолі з виборними сотниками та курінним отаманом Н. Смоктієм. Козаки мали можливість самостійно, незалежно від позиції козацького товариства, брати участь у вирішенні загальногромадських справ, відвідувати зібрання, лекції. Селяни, що не належали до козацтва, могли користуватися козацькою бібліотекою, бути присутніми на козацьких нарадах (коли не обговорювалися «воєнно-технічні справи» козацтва)[12].
Звенигородське селянство схвально і навіть із захватом сприймало нову організацію. У травні—червні 1917 р. вільнокозацький рух поширився на інші волості повіту. У цей час роль провідного організатора вільного козацтва на Звенигородщині перебрав на себе член УПСР Семен Гризло.
Під його керівництвом звенигородські вільні козаки почали діяти активніше.
1 червня 1917 р. була ухвалена «Інструкція формування Вільного козацтва по Звенигородському повіті», в якій стверджувалося, що встановлений в Україні демократичний лад дає можливість відмовитися від регулярної збройної сили – тягаря для народу: «захисником демократичного ладу в Україні може бути тільки народна милиція/вільне козацтво/»[13].
Про те, що створюване вільне козацтво не бажало мати жодного стосунку до регулярної армії, свідчать і принципи його формування:
Детальніше про Вільне козацтво див.: Лободаєв В. М. Революційна стихія. Вільнокозацький рух в Україні 1917–1918 рр. – К., 2010. – 672 с.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). – Ф. 811. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 105зв.
Там само. – Арк. 105зв – 106.
ЦДАВО України. – Ф. 811. – Оп. 1. – Спр. 1.– Арк. 105 – 105зв.
Там само. – Арк. 126.
