сум. Труну знімають з автомобіля і ставлять на візок. Разом зі знімальною групою до церкви заходять семеро людей.
Церемонія коротка, посутня, священик читає панегірик, згадуючи працьовитість Тома, його любов до землі, давно померлих батьків і близькі стосунки з братом. Стоїчний Джо рухається лише один раз – знімає капелюха, коли труну з тілом Тома опускають у могилу на кладовищі. Потім він надіває його назад на голову і повертається до свого джипа. Соломон майже чує слова «От і все», що лунають в його голові.
Після похорону Бо бере інтерв’ю в домробітниці Бріджит, яка так боїться поглянути в камеру, ніби та може вибухнути їй в обличчя. Місцевий поліцейський Джиммі, постачальник, в якого близнюки Туліни купували корм для тварин, та фермер-сусід, чиї вівці паслися на одній похилій ділянці землі з вівцями Тулінів, – усі вони відмовляються дати інтерв’ю.
До ферми Тулінів треба їхати з півгодини, вона вдалині від усього, в глибині гірського схилу.
– В будинку Тулінів є книжки? – запитує Бо знічев’я. Вона часто так робить, бовкає вголос випадкові питання й думки, опрацьовуючи різні фрагменти інформації, отримані різними шляхами, складаючи їх у своїй уяві в одну цілісну картину.
– Не маю ані найменшого уявлення, – каже Соломон, дивлячись на Рейчел. Рейчел найкраще з них усіх уміє помічати й запам’ятовувати.
Рейчел міркує про це, згадує, як монтувала фільм.
– На кухні немає, – вона мовчить, подумки обходячи будинок. – У спальні теж. Принаймні на відкритих полицях. У них є шафки біля ліжка, хіба що там.
– Але більш ніде?
– Ніде, – впевнено каже Рейчел.
– Чого ти питаєш? – запитує Соломон.
– Бріджит. Вона сказала, що Том читав запоєм, – Бо кривиться. – Я не уявляю його з книжкою.
– Не уявляю, як можна зрозуміти, любить хтось книжки чи ні, просто подивившись на нього.
– Книголюби, звісно, завжди носять окуляри, – жартує Рейчел.
– Том ніколи не згадував ні про які книги. Ми рік прожили з ними, за їхнім розкладом. Я жодного разу не помічала, щоб він читав, не бачила його з книжкою. Вони навіть газет не читають, жоден з них. Вони слухають радіо. Прогноз погоди, спортивні передачі, іноді новини. А потім – спати. Жодного читання.
– Може, Бріджит просто це вигадала. Вона дуже хвилювалася через те, що її знімали, – розмірковує Соломон.
– Вона дуже докладно розповідала, як купувала книжки для нього в букіністичних крамницях та на благодійних розпродажах. Я повірила, що вона справді купувала книжки, але не вірю, що купувала їх для нього.
– Я не знаю, – позіхає Соломон, він ніколи не замислюється над дрібницями, у яких порпається Бо, а надто зараз, коли до нього повертаються голод і втома. – Люди кажуть дивні речі, коли їм в обличчя спрямована камера. А ти що думаєш, Рейчел?
Рейчел мовчить якусь мить, замислюючись над цим глибше, ніж Соломон.
– Ну, тепер він точно нічого не читає, – говорить вона.
Вони
