той звук, схожий на щебетання, якщо тільки щебетання може нагадувати гавкіт. І вона звертається до Бо.
Бо приголомшена, але на її обличчі з’являється захоплена усмішка.
– Здається, вона хоче, щоб ти відійшла, – каже їй Соломон.
– Може, й так, докторе Дулітл, але я не зробила нічого поганого, – відповідає вона, дратуючись, що хтось говорить їй, що робити. – Тож я нікуди не піду.
– Тоді хоча б не підходь ближче, – каже Соломон.
– Сол! – вигукує вона, вражено дивлячись на нього.
– Ну, ну! Все гаразд! – каже він дівчині, присідає, збирає квіти й трави із землі і складає їх у її кошик. Жінка припиняє щебетати, але вона вочевидь збентежена, переводить із Соломона на Бо широко розплющені, сповнені страху очі.
– Мене звати Бо Гілі. Я режисер, і ми тут з дозволу Джо Туліна, – простягає вона руку.
Білявка дивиться на її руку і видає цілу низку ще відчайдушніших звуків, і серед них – жодного слова.
– Боже мій, – Бо витріщає очі на Соломона, бере телефон і дзвонить Рейчел.
– Рейчел, швидко виходь на галявину. Потрібна камера.
Вона закінчує розмову.
– Записуй, – самими губами говорить вона Соломонові, очима вказуючи на його обладнання, боячись поворухнутися.
Дівчина один за одним видає химерні звуки, і це найдивніше видовище, яке Соломону доводилося бачити. Це не схоже на людський голос, радше скидається на запис. Він настільки приголомшений і зачарований, що не може відірвати від неї погляд, він шукає дроти – але їх немає. Це все насправді.
Він робить кілька кроків назад, до сумки з обладнанням.
Поміж дерев з’являється Рейчел з камерою в руках, вона поспішає, Джо за нею.
– Що в біса тут робиться? – гукає Рейчел, але завмирає на місці, побачивши все на власні очі.
Дівчина повертається до Рейчел і гуде, мов автомобільна сигналізація. Соломон дивиться на це все її очима: оточена трьома незнайомцями, у лісі, вона, либонь, почувається загнаною в пастку. Він не може змусити себе записувати це. Так не можна.
Бо відчуває його нерішучість і зітхає.
– О Господи! – сердито кидає вона. Вона робить те, що мала б зробити від самого початку, якби їй це спало на думку: знімає сцену на свій телефон.
Джо приєднується до них.
Білявка припиняє галасувати, якусь мить вона дивиться на Джо і, здається, відчуває полегшення.
– Ти хто? – волає на неї Джо. – Що ти робиш на моїй землі?
Вона знову панікує, відступаючи крізь дерева.
Соломон спостерігає за ними всіма. Бо знімає відео на телефон, Рейчел наставила на неї камеру, у Джо на обличчі справжня лють.
Соломон виснажений, йому потрібно поїсти.
– Припиніть! – кричить він, і всі замовкають. – Ви її лякаєте. Відступіть усі. Пропустіть її.
Вона дивиться на нього.
– Можеш іти.
Вона
