тож вона й не наполягала. Соломон і Рейчел зазвичай не такі байдужі, коли справа стосується зйомок, але звичний стиль роботи Бо відчутно змінився сьогодні. Вона сіпається, кидається то в одне, то в інше, без жодного плану.
Лора з’являється у вікні, але не погоджується відчинити дверей.
– Скажи їй, що мені потрібен Моссі, – голосно говорить Джо, нервово тупцяючи, сховавши руки в кишені. Йому незатишно. Його день був сповнений хвилювань, йому довелося поховати свою другу половинку. День, проведений поза зоною комфорту, порушення його буденності, що була незмінною понад п’ятдесят років. Весь його світ перевернувся догори дриґом. Все це доводить його до краю, він хоче забрати свого собаку і повернутися в безпеку своєї ферми.
– Будь ласка, відчини двері, ми просто хочемо поговорити, – говорить Бо.
Лора дивиться з вікна на Соломона.
І всі обертаються до Соломона.
– Скажи їй, – говорить йому Бо.
– Що?
– Вона дивиться на тебе, щоб зрозуміти, чи все гаразд. Скажи їй, що ми просто хочемо поговорити.
– Джо просто хоче забрати собаку, – чесно говорить Соломон, і Рейчел гигикає.
Лора зникає з вікна.
– Бездоганно, – усміхається Рейчел. У них обох паморочиться в голові з голоду.
Джо збирається гатити у двері, аж раптом вони відчиняються. Моссі вибігає, і Лора знову зачиняє двері і замикає їх.
Джо рвучко крокує геть, а захоплений Моссі стрибає навколо нього, мало не збиваючи його з ніг.
– Я подзвоню Джиммі, – кидає Джо на ходу. – Він з нею розбереться.
– Почекайте, Джо! – гукає Бо йому навздогін.
– Та хай іде, – втручається Рейчел. – Я вмираю з голоду. Повернімося в готель. Поїмо. Справжньої їжі. Мені треба подзвонити Сьюзі. А потім можеш щось планувати. Я не жартую.
Рейчел мало коли дратується, хіба коли щось заважає їй знімати. Люди, що кривляються на задньому плані, або мікрофон Соломона, що з’являється в кадрі, тож коли в неї уривається терпець – усі розуміють, що це не жарти. Бо усвідомлює, що зайшла надто далеко.
Тож вона поступається їм. Поки що.
Повернувшись до готелю в Гуган-Барра, Соломон і Рейчел накидаються на свої обіди, не промовляючи ані слова, а Бо тим часом думає вголос.
– Том, мабуть, знав про цю дівчину, правда? Це ж він стежив за цим місцем, він відповідав за нього, перевіряв його кілька разів на тиждень. Неможливо, перевіряючи ту свердловину, не помітити хати. І города, і кози, і курей. Це просто неможливо. А ще ті книжкові полиці, і книжки від Бріджит. До того ж Моссі її знає, тож Том, мабуть, брав його з собою.
– Він собака, – Соломон вперше заговорив після того, як взявся за їжу десять хвилин тому. – Собаки ходять на прогулянки. Він міг і сам зустріти її.
– Маєш рацію.
– Зустріти її, – повторює Рейчел. – Собаки зустрічаються з людьми? Мабуть, лише з тими, хто говорять собачою мовою, – жартує вона,
