– Болісна втрата, як здається? Очевидно, що болісна. І невиправна. Ха, я завжди казав, що в Кераці злодій на злодії. Тамті людоньки, тільки шанс їм дай, вкрадуть – то справа відома – усе, що не прибите добряче цвяхами. А на випадок, коли трапиться їм річ прибита, мають при собі обценьки. Слідство, сподіваюся, триває? – продовжив за мить. – Ферран де Леттенхоф працює? Утім, погляньте істині в очі, панове. Без образ, Любистку, але твій родич був би кращим бухгалтером, аніж слідчим. У нього ж тільки книжки, кодекси, параграфи, регламенти, ну ті його докази, докази й ще раз докази. Як у тій фацетії[40] про козу та капусту. Не знаєте? Зачинили раз козу в сараї з качаном капусти. Уранці від капусти ані сліду, а коза сере зеленим. Але доказів немає, свідків немає, тож справу поховано, causa finita. Не хотів би я бути поганим пророком, відьмаче Ґеральте, але справа про крадіжку твоїх мечів може мати подібне ж закінчення.
Ґеральт і цього разу не прокоментував.
– Перший меч, – Пираль Пратт потер підборіддя долонею в перснях, – сталевий. Сидеритова сталь, руда походить із метеорита. Відкута в Магакамі, у ґномських гутах. Повна довжина – сорок із половиною дюймів, клинок розміром у двадцять сім із чвертю. Чудовий баланс, вага клинка точнісінько дорівнюється вазі руків’я, вага всієї зброї менша від сорока унцій. Руків’я та ефес виконані простими, але елегантними. …І другий меч, схожої довжини й ваги, срібний. Зрозуміло, частково. Сталевий сердечник окутий сріблом, лезо також сталеве: чисте срібло зам’яке, щоб добряче його нагострити. На ефесі та по всій довжині клинка рунічні знаки та гліфи, які мої експерти вважають за непрочитувані, але вони беззаперечно магічні.
– Точний опис. – Ґеральт мав обличчя наче з каменю. – Наче ти ті мечі бачив.
– Бо я й бачив. Принесено мені було їх та запропоновано в комплекті. Посередник, який представляв інтереси власника, – особа, що має бездоганну репутацію, – і який особисто мене знає, запевняв, що мечі отримано легально, що походять із розкопок у Фен Карні, старожитнього некрополя в Соддені. У Фен Карні вигребли вже безліч скарбів та артефактів, тож, по суті, не було підстав для оспорювання вірогідності того. Утім, я мав підозри. І мечі не купив. Ти слухаєш мене, відьмаче?
– Напружено. Чекаю на висновок. І на подробиці.
– Висновок наступний: дещо за дещо. Подробиці коштують. Інформація носить бирку з ціною.
– Ну, знаєш, – обурився Любисток. – Я до тебе по старій дружбі з товаришем у біді…
– Справа – то справа, – перервав його Пираль Пратт. – Я сказав, що інформація, яку я знаю, має свою ціну. Якщо ти хочеш довідатися щось про долю мечів, відьмаче з Рівії, то мусиш заплатити.
– Яка ціна на бирці?
Пратт витягнув з-під одежі велику золоту монету й вручив її огроґному. Той без помітного зусилля зламав її в пальцях, наче то було печиво. Ґеральт хитнув головою.
– Банальність на рівні ярмаркового фіглярства, – процідив. – Ти віддаси мені половину монети, а хтось колись, може, навіть через кілька років, з’явиться з іншою половиною та
Як у тій фацетії – фацетія (або ж «фацеція», від лат. facetia – «жарт») є літературною формою гумору, поширеною за часів Ренесансу; її рисою часто була гра з натуралізмом та грубістю на межі з добрим смаком.
