гадав, що буде до цього готовий, – адже це лише будинок і в нього немає жодної причини заходити всередину. Феліксові адреси були поза межами коледжу. Але марно. Ден не міг відірвати погляду від білого облупленого фасаду та колон, що намагалися втримати на собі дах. Хлопець здригнувся. У його грудях таки був магніт. Він тягнув його не тільки до коледжу, але й до Брукліну, а підступний голос шепотів на вухо: «Ласкаво прошу додому, Деніеле».
Роздiл № 8
Усередині нещодавно відремонтованого гуртожитку Ериксон Ден відчув холодок від зустрічі з Брукліном. Волонтери провели їх на третій поверх, де біля стіни півколом було розставлено м’які крісла. Кілька студентів понесли коридором їхні валізи, щоб потім роздати їх.
Ден примостився між Джорданом та Еббі, які вже познімали верхній одяг і шарфи і сиділи, червоні та спітнілі. У просторій залі, забитій людьми й меблями, було занадто спекотно.
– Здається, мій наставник досить приємний, – прошепотів Ден.
– Мій теж нормальний, – відказав Джордан, знизавши плечима. – Не дуже кмітливий, трохи крутелик, але нормальний.
– Лара просто чудова. – І наче для того, щоб підтвердити свої слова, Еббі легенько їй помахала.
Студенти-волонтери стояли біля арки, що обрамлювала вихід до коридору.
Праворуч розміщувався ліфт, а всю стіну, біля якої сиділа абітура, заповнювали вікна, в які знадвору просочувався холод. Джорданів наставник почав витягати з картонних коробок помаранчеві папки і передавати їх студентам.
– Тобі не здається, що вона трохи… відлюдкувата? – запитав Джордан. – Серйозно, вона нагадує мені робота, вона виділяє якісь депресивні флюїди.
– Лара дуже серйозно захоплюється мистецтвом, Джордане, – буркнула Еббі. – І в цьому немає нічого поганого.
– Візьміть, будь ласка, свої папки, – пояснив наставник Джордана. – Вони всі підписані.
– Принаймні вам пощастило знайти студентів, з якими у вас є спільні інтереси. Навіть не питайте, як мене занесло до Кела, бо я, чорт забирай, і сам не знаю, – прошепотів Джордан. – Він навчається на економічному.
– Економіка пов’язана з математикою, – зауважив Ден. – Хіба ні?
– Для більшості людей так. Але в мене таке враження, що Кел просто хоче навчитися керувати трастовим фондом.
– Як же ти так скоро це визначив? – запитала Еббі. – Моя тобі порада – дай йому спокій.
– Нізащо. Він носить водонепроникні мокасини на білій підошві. Розумієте? Водонепроникні мокасини, а я й близько не бачу тут бісової яхти. Що скажеш на це, Капітан Терпимість?
– Що ти взагалі… А знаєш – та ну тебе.
Еббі вручила йому одну з помаранчевих папок, а Ден швиденько вихопив свою і передав стос далі. Одразу ж розгорнув її і побачив довгий перелік заходів, які не мав наміру відвідувати.
Еббі мала рацію – «ЯРМАРОК У КОЛЕДЖІ» для потенційних студентів великими літерами займав першу позицію в переліку.
– У
