я ніколи її не одягу. Розумієте, я купую практичний і недорогий одяг. А це занадто дорога річ, щоб лежати в шафі. Тому ні. Я не можу.
– Ви хіба ніколи не робили нічого, що піднімає вам настрій? – запитує дівчина-консультант. – Мадемуазель, вам варто провести в Парижі більше часу.
За двадцять хвилин Нелл повертається в номер із пакетом у руках. Вона одягає вузькі чорні джинси, вільний светр і туфлі на підборах. А тоді дивиться на французький журнал, який лежить на ліжку. Вона гортає кілька сторінок і робить зачіску та макіяж, як у моделей. Тоді Нелл дивиться на своє відображення й задоволено всміхається.
Вона в Парижі, у паризьких речах, збирається зустрітися з паризьким хлопцем, якого провела на виставку в галерею!
Вона збирає волосся у вільний пучок, фарбує помадою губи, сідає на ліжко й починає сміятися.
Двадцять хвилин по тому Нелл усе ще сидить на ліжку, дивлячись у нікуди.
Вона в Парижі, у паризьких речах, збирається зустрітися з паризьким хлопцем, якого провела на виставку в галерею!
Вона, очевидно, збожеволіла.
Це найбезглуздіше, що вона робила у своєму житті.
Це ще безглуздіше, ніж купити квиток у Париж чоловікові, який посмів заявити, що не може визначитися, на що більше схоже її обличчя: на морду коня чи на булочку з родзинками.
Завтра її ім’я з’явиться на шпальтах газет або – ще гірше – у крихітних повідомленнях, настільки неважливих, що їм не знайшлося місця на першій сторінці.
«У Парижі було вбито дівчину після того, як її бойфренд не зміг до неї приїхати».
«А я казала, що не можна зустрічатися з незнайомими чоловіками», – сказала б її мати.
Нелл дивиться на себе в дзеркало. Що ж вона накоїла?
Вона хапає ключі, взувається й біжить вузькими сходами на рецепцію. Маріанна на місці, і Нелл чекає, доки та закінчить говорити по телефону, а тоді нахиляється до неї й тихо говорить:
– Якщо за мною зайде чоловік, чи не могли б ви йому сказати, що я захворіла?
Жінка супиться.
– Отже, це не сімейні обставини?
– Ні. У мене… е-е-е… болить живіт.
– Болить живіт, значить. Дуже шкода, мадемуазель. А який на вигляд цей чоловік?
– У нього дуже коротке волосся. Він їздить на мопеді. І його точно ще немає. Я… Він високий, і в нього красиві очі.
– Красиві очі.
– Послухайте, він єдиний чоловік, який може про мене запитувати.
Адміністраторка киває, ніби зовсім не сумнівається в сказаному.
Нелл продовжує:
– Я… Він запросив мене зустрітися ввечері, і… це не дуже хороша ідея насправді.
– То… він вам не подобається?
– Зовсім ні. Він чарівний. Просто… я його зовсім не знаю.
– Але… як ви зможете про нього щось дізнатися, якщо не сходите з ним на побачення?
– Я не знаю його достатньо добре для того, щоб іти з ним кудись у
