Легіон Хронос. Юрій Сорока

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Легіон Хронос - Юрій Сорока страница 29

Легіон Хронос - Юрій Сорока

Скачать книгу

миті відчув, як його щось несильно кольнуло у шию.

      – Ай! Що ви собі дозволяєте?! – поглянув він на чоловіка у білому комбінезоні, який матеріалізувався з повітря.

      – Стандартна процедура, – поспішив заспокоїти його Марк Светоній. – Не переймайтеся. Вам пізніше все пояснять.

      Він видалив помахом руки невідомого у комбінезоні, після чого той, натиснувши одну з кнопок на своєму браслеті, зник так само раптово, як і з’явився. Дмитро потер місце уколу. Шкіра там ледь відчутно свербіла, проте болю не було.

      – Ще раз бажаю успіхів у навчанні, – сказав Консул, і Дмитро пішов геть.

      Після того як двері за ним зачинились, Марк Светоній кілька хвилин сидів, про щось замислившись. Нарешті зітхнув і натиснув кнопку переговорного пристрою на панелі столу.

      – Ви чули нас, Геліодоре?

      – Так, друже Консул.

      – Що скажете?

      – Казка про династію легіонерів виглядала не зовсім переконливо.

      – Можливо. Але ж ви розумієте, що я не міг розповісти юнакові про те, що його батьки знаходяться у полоні варварів і їх могли б шантажувати у разі, коли б змогли до нього добратись.

      – Чому б ні? Він має стати легіонером, а не благородною дівицею.

      – Він надто багато пережив з тієї пори, коли його батьки приєднались до наших лав. Тож будьте до нього менш вимогливим.

      – Як скажете, друже Консул, – хмикнув Геліодор. – Проте, маю великі сумніви, що з цього розумника ми зможемо виховати легіонера.

      – Побачимо. – Марк Светоній вимкнув мікрофон, відкинувся на спинку крісла і втомлено заплющив очі.

      Розділ 8

      Локація Легіону Хронос

      Поза межами визначення координат часу

      Учбовим центром Легіону Хронос виявилась досить велика будівля у ренесансному стилі. Вона була схожа на фортецю, що втратила своє військове значення і перетворилась на стилізований під старовину палац. Стрибок крізь простір, здійснений за допомогою комунікатора, знову вразив Дмитра, примушуючи вважати все навколо нереальним. Натомість вкрите мохом каміння, з якого було побудовано палац, навпаки, твердило: все відбувається насправді. Щоб позбавитись відчуття недовіри, Дмитро навіть підійшов до муру і погладив його рукою. Камінь був шорстким та холодним. Від нього пахло сирістю. Двоє легіонерів, які супроводжували Дмитра, почали прощатись.

      – Ласкаво просимо до пекла, друже, – продемонструвавши усі тридцять два зуби, сказав один з них.

      – Прошу? – не зрозумів Дмитро.

      – На тебе очікують десять тижнів, які ти зможеш провести надзвичайно змістовно і динамічно! – реготнув другий.

      Дмитро поглянув на свою долоню. На ній залишилися сліди вапнякової кришки.

      – Де ми?

      – Учбовий центр Легіону Хронос. На жаргоні рекрутів – пургаторій.[5]

      Легіонери поглянули один на одного і розреготались.

      – Що тут

Скачать книгу


<p>5</p>

 Пургаторій (лат.) – чистилище.