Легіон Хронос. Юрій Сорока
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Легіон Хронос - Юрій Сорока страница 29
– Ай! Що ви собі дозволяєте?! – поглянув він на чоловіка у білому комбінезоні, який матеріалізувався з повітря.
– Стандартна процедура, – поспішив заспокоїти його Марк Светоній. – Не переймайтеся. Вам пізніше все пояснять.
Він видалив помахом руки невідомого у комбінезоні, після чого той, натиснувши одну з кнопок на своєму браслеті, зник так само раптово, як і з’явився. Дмитро потер місце уколу. Шкіра там ледь відчутно свербіла, проте болю не було.
– Ще раз бажаю успіхів у навчанні, – сказав Консул, і Дмитро пішов геть.
Після того як двері за ним зачинились, Марк Светоній кілька хвилин сидів, про щось замислившись. Нарешті зітхнув і натиснув кнопку переговорного пристрою на панелі столу.
– Ви чули нас, Геліодоре?
– Так, друже Консул.
– Що скажете?
– Казка про династію легіонерів виглядала не зовсім переконливо.
– Можливо. Але ж ви розумієте, що я не міг розповісти юнакові про те, що його батьки знаходяться у полоні варварів і їх могли б шантажувати у разі, коли б змогли до нього добратись.
– Чому б ні? Він має стати легіонером, а не благородною дівицею.
– Він надто багато пережив з тієї пори, коли його батьки приєднались до наших лав. Тож будьте до нього менш вимогливим.
– Як скажете, друже Консул, – хмикнув Геліодор. – Проте, маю великі сумніви, що з цього розумника ми зможемо виховати легіонера.
– Побачимо. – Марк Светоній вимкнув мікрофон, відкинувся на спинку крісла і втомлено заплющив очі.
Розділ 8
Локація Легіону Хронос
Поза межами визначення координат часу
Учбовим центром Легіону Хронос виявилась досить велика будівля у ренесансному стилі. Вона була схожа на фортецю, що втратила своє військове значення і перетворилась на стилізований під старовину палац. Стрибок крізь простір, здійснений за допомогою комунікатора, знову вразив Дмитра, примушуючи вважати все навколо нереальним. Натомість вкрите мохом каміння, з якого було побудовано палац, навпаки, твердило: все відбувається насправді. Щоб позбавитись відчуття недовіри, Дмитро навіть підійшов до муру і погладив його рукою. Камінь був шорстким та холодним. Від нього пахло сирістю. Двоє легіонерів, які супроводжували Дмитра, почали прощатись.
– Ласкаво просимо до пекла, друже, – продемонструвавши усі тридцять два зуби, сказав один з них.
– Прошу? – не зрозумів Дмитро.
– На тебе очікують десять тижнів, які ти зможеш провести надзвичайно змістовно і динамічно! – реготнув другий.
Дмитро поглянув на свою долоню. На ній залишилися сліди вапнякової кришки.
– Де ми?
– Учбовий центр Легіону Хронос. На жаргоні рекрутів – пургаторій.[5]
Легіонери поглянули один на одного і розреготались.
– Що тут
5
Пургаторій (