по шість днів і ночей, а коли пірати та загублені хлопчики зустрічалися, то хіба що просто кусали один одного за палець. Та з прибуттям Пітера, який не терпів спокою, все поверталося на свої шляхи: якщо б ви приклали вухо зараз до землі, то почули б, як весь острів бурлить життям.
Того вечора основні сили острова розташувалися наступним чином. Загублені шукали Пітера, пірати шукали загублених хлопчиків, червоношкірі шукали піратів, а дикі звірі шукали червоношкірих. І всі вони рухалися по колу і довкруж острова, але не могли зустрітися, бо пересувалися з однаковою швидкістю.
Усі прагнули крові, крім загублених, які любили правила, але цієї ночі вони вийшли зустріти свого ватажка. Хлопчики на острові змінювалися, звісно ж, в кількості, в міру того, як їх убивали абощо. Та коли їхня кількість починала збільшуватися, всупереч правилам, то Пітер частину відпускав. Однак зараз їх було шестеро, якщо лічити близнюків за двох. Тому зачаїмося тут, серед цукрової тростини та поспостерігаймо, як вони крадуться поодинці, кожен зі свого боку, зі стилетом у руці.
Їм було заборонено бути схожими на Пітера, тому загублені одягалися не в листя, а у ведмежі шкури, в яких вони виглядали такими круглими та пухнастими, що коли падали, то здавалося, що котяться. Тому вони намагалися не спотикатися.
Першим підкрадався Базіка, загалом він був відважний, але страшенний невдаха, найбільший із усієї їхньої ватаги. Він зазнав менше пригод, ніж будь-хто з них, бо всі важливі події найчастіше відбувалися тоді, коли Базіка тільки-но завертав за ріг. Наприклад, коли все спокійно, він прагнув скористатися можливістю назбирати трохи хмизу для багаття, а коли повертався, вже було по всьому. Це погано впливало на ніжну меланхолію його вдачі, але замість того, щоб дратуватися, він тішився, то ж він був дуже чемним хлопчиком. Бідний бадьорий Базіка, небезпека чигала в повітрі на нього цієї ночі. Варто було б їй запобігти, бо якщо таке станеться, доведеться горювати. Фея Тінкер Бел, яка ретельно шукала цієї ночі спосіб втілення власної витівки, була переконана, що їй дуже легко вдасться обдурити Базіку. От і хитрюща ж Тінкер Белл.
Якби він міг нас почути, але ж ми насправді не на острові, і пройшов повз, гризучи нігті.
Далі ішов Хвостик, люб’язний шибеник, його наздоганяв Малюк, який умів вражаюче свистіти посеред дерев, танцюючи в екстазі під свої власні мелодії. Малюк був найбільш марнославним із хлопчисьок. Йому здавалося, що він добре пам’ятає той час, коли ще не загубився, і тому поглядав на всіх згори вниз. Кучерик зайняв четверту позицію. Він такий відчайдушний бешкетник і так часто відбуває покарання за свої бешкети, що коли Пітер суворо наказував: «Нехай встане той, хто це накоїв», то Кучерик одразу ж мимоволі схоплювався, незалежно від того, скоїв він це, чи ні. Близнюків немає сенсу описувати, бо доводиться уточнювати, чи мова йде про того, кого треба.
Пітер завжди їх плутав, і його ватага не намагалася їх розрізняти, тому ті двоє завжди плуталися між собою, і робили все можливе, щоб із задоволенням підтримувати один одного, не зважаючи ні на що.
Хлопчики
