друзями Пітера. Особливо птаха Ніволга. Вона звила собі гніздо на дереві біля самого берега лагуни, але воно впало у воду, коли птаха висиджувала пташенят, тому Пітер наказав, щоб ніхто її не турбував. Це була гарна історія, й її кінець показує, наскільки вдячним може бути птаха.
Й якщо ми вже згадали це, то варто також сказати, що вся лагуна була пригодою, але, звісно, доведеться розповідати вже про дві пригоди, а не про одну. Коротша пригода, хоча й захоплююча, була пов’язана з Тінкер Белл, яка за допомогою інших фей хотіла перевезти сплячу Венді на материк на великому листочку. На щастя, листочок втримався, Венді прокинулася, міркуючи, як вона там опинилася, і попливла назад. Або, знову ж таки, ми могли б вибрати випадок, коли Пітер «підкорював левів», коли намалював стрілою навколо себе коло і був упевнений, що ніхто не наважиться перетнути його. І хоча він прочекав там кілька годин, ніхто з хлопчиків, Венді це бачила, затамувавши подих, з-за дерев, не наважився прийняти виклик свого ватажка.
Але ж треба історію одну якусь? Мабуть, треба кинути жереб.
Я кинув жереб і він випав на лагуну. Так майже сповнилося одне бажання, як утерти носика Тінк. Звісно, можна було б кинути ще раз, а краще зробити це тричі. Однак, нехай уже буде лагуна.
Розділ 8
Лагуна русалок
Якщо ви трохи примружите очі і при цьому вам пощастить, тоді побачите великий простір, заповнений водою кольору, який важко розпізнати у сутінках. А якщо ви заплющите очі, то простір набуде контурів і засяє різними барвами настільки яскраво, що буде здаватися, ніби це палає вогонь. Але якраз перед тим, як полинути на вогник, ви побачите лагуну. Тільки в такий спосіб її можна розгледіти з материка, тільки в таку рідкісну мить. Якби ви могли розглядати її хоча б дві секунди, то запримітили б прибій і почули спів русалок.
Діти часто гаяли довгі літні дні в цій лагуні, плавали або пірнали більшу частину часу, бавилися з русалками у воді й таке інше. Не треба думати, що саме тому русалки були дружні до них: навпаки, було причиною великого жалю для Венді, що за весь час перебування на острові їй так і не вдалося почути від русалок жодного путнього слова. Коли вона тихцем прокрадалася до краю лагуни, то могла їх розгледіти, особливо на Скелі Потопельників, де вони любили грітися, ледаче вичісувати волосся, що дуже дратувало дівчинку. Їй іноді навіть вдавалося підпливти до них нишком, але як тільки вони помічали гостю, то всі разом кидалися в воду і сильно били об воду хвостами, зовсім не випадково, а навмисно.
До хлопців вони ставилися абсолютно так само, за винятком Пітера, який теревенив із ними на Скелі Потопельників годинами або вилазив їм прямо на хвости. Він подарував Венді один із їхніх гребінців.
Найбільше русалок опиняється в лагуні, коли народжується новий місяць, тоді вони збираються там і видають дивні, жалібні звуки. Але в ці години лагуна небезпечна і смертельна, про це обов’язково треба пам’ятати. Венді взагалі жодного
