у Флориді та MCI посередині. Воно вихляло від одного населеного пункту до іншого, а там химерно кружляло хмарочосами й міськими вулицями. Аби справити враження знавців, телекомівські хлопці полюбляли говорити, що волоконні маршрути пролягають усіма містами, де є команди Національної футбольної ліги.
То була ще одна особливість, про яку дізнався Ронан, – більшість працівників телекомунікаційної сфери видавалася знавцями, хоч знань їм насправді бракувало. Люди з MCI, які продавали свої технології, насправді на них не розумілися, і все одно їм платили більше, ніж тим, хто вмів розв’язувати технічні проблеми. Як говорив сам Ронан: «Я заробляв тридцять п’ять, а вони – сто двадцять тисяч на рік, при тому, що були цілковитими бовдурами». Він домігся посади у відділі продажів і став провідним продавцем. За кілька років Qwest Communications переманили його з MCI, а ще за три роки він пішов із Qwest до іншого оператора зв’язку, Level 3. Тепер він заробляв непогані гроші – кілька сотень тисяч на рік. На початку 2005-го він уже не міг не помітити, що переважна більшість його клієнтів – великі банки Уолл-стрит. Він цілими тижнями сидів у Goldman Sachs, Lehman Brothers і Deutsche Bank, намагаючись вирахувати найкращі маршрути для волокна та знайти найкраще обладнання, до якого під’єднати кабелі. Він не забув про свої початкові амбіції. На будь-якій посаді завжди наставав момент, коли він починав шукати іншу вакансію. «Я вважав: якщо я зустрічаю так багато людей, то чому не можу знайти собі місце в одній із цих компаній?» Власне, великі банки постійно пропонували йому роботу, але ці посади не були пов’язані з фінансами. Його запрошували працювати технологом – сидіти в якійсь віддаленій місцині з комп’ютерним обладнанням і оптоволоконними кабелями. Між фінансистами й технологами існувала чітка класова різниця. Фінансисти вбачали у технологах безликих помічників і просто не могли уявити їх в іншому світлі. «Вони постійно говорили мені одне й те саме: «Ти – людина “заліза” й “кабелів”», – згадує Ронан.
Потім, у 2006-му, Ронану зателефонували з BT Radianz. Radianz утворилися в результаті 11 вересня, після атак на Всесвітній торговий центр, які вивели з ладу великий шматок комунікаційної системи Уолл-стрит. Компанія пообіцяла великим банкам Уолл-стрит побудувати систему, яка буде менш уразливою до зовнішніх атак, ніж теперішня. Завдання Ронана полягало в тому, щоб продати фінансовому світу ідею про доручення фірмі Radianz будівництва нової інформаційної мережі. Зокрема, він мав умовити банки на «колокацію» – переміщення їхніх комп’ютерів до центру даних Radianz у Натлі, Нью-Джерсі. Але невдовзі після початку роботи в Radianz Ронан отримав іншу пропозицію – від хедж-фонду в Канзас-Сіті. Співрозмовник повідомив, що працює у трейдерській фірмі під назвою Bountiful Trust, і він чув, що Ронан був експертом із передачі фінансових даних з одного місця в інше. У Bountiful Trust виникла проблема: під час операцій між Канзас-Сіті та Нью-Йорком вони надто довго не могли вирахувати, що відбувається з їхніми наказами – тобто акціями, які вони продавали й купували. Також
