працювало лише по кілька співробітників. Усім хотілося мати змогу торгувати швидше за інших. Аби стати швидшими, треба було знайти коротші маршрути для проходження сигналів. Аби стати швидшими, було потрібне найновіше «залізо» – голе, без зайвих деталей. Аби стати швидшими, вони також мали скоротити фізичну відстань між своїми комп’ютерами і тими, що перебували на різних фондових біржах. Ронан знав, як розв’язати всі ці проблеми. Але коли всі нові клієнти перемістили комп’ютери до центру даних Radianz у Натлі, все трохи ускладнилося. Ронан розповідає: «Якось мені зателефонував один трейдер і спитав: “А де я в кімнаті?” Я собі думаю: “У кімнаті? Що він має на увазі – у кімнаті?” Як виявилося, той хлопець насправді мав на увазі нашу кімнату». Він бажав доплатити за те, щоб комп’ютер, який відправляв його накази на фондовий ринок, стояв якомога ближче до трубопроводу з кабелем, що виходив із будівлі в Натлі, – аби він мав невеличку перевагу над іншими комп’ютерами в кімнаті. Потім Ронану зателефонував інший трейдер і повідомив, що помітив, що його оптоволоконний кабель був на кілька ярдів довший, ніж потрібно. Замість того щоб залишити його ззовні кімнати разом з усіма іншими кабелями (аби знизити нагрів приміщення), трейдер хотів, щоб його кабель лежав просто посеред кімнати, перетинаючи її навскіс по прямій.
Було лише питанням часу, коли фондові біржі збагнуть, що як люди згодні платити сотні тисяч доларів за перестановку своїх комп’ютерів у якомусь далекому центрі даних, аби бути хоч трохи ближче до фондових бірж, то вони заплатять мільйони за те, аби опинитися в самих біржах. Ронан уловив хід їхніх думок, тож у нього виникла ідея про новий вид послуг: продавати близькість до Уолл-стрит. Він назвав це «послуги наближення». «Ми хотіли зареєструвати “наближення” як торгову марку, але не змогли, бо це надто поширене слово», – каже він. Те, що він назвав «наближенням», незабаром стало відомо як «колокація», а Ронан перетворився на світового експерта в цій галузі. Коли їм забракло способів зменшувати довжину кабелів, вони зосередилися на приладах на іншому кінці лінії. Наприклад, на комутаторах даних. Різниця між швидкими й повільними комутаторами вимірювалася в мікросекундах (мільйонних секунди), але ті мікросекунди тепер стали вирішальним чинником. «Як сказав мені один чоловік: “Не має значення, запізнююсь я на одну секунду чи на одну мікросекунду – все одно я приходжу другим”». Час комутації зменшився від 150 мікросекунд до 1,2 мікросекунди на операцію. «А тоді, – каже Ронан, – мене почали питати, який різновид скловолокна ми використовуємо». Різні типи оптоволокна мають різні властивості, деякі проводять світлові сигнали ефективніше за інші. Тоді Ронану спало на думку, що люди ще ніколи не докладали стільки зусиль і не витрачали стільки грошей, аби отримати таку незначну перевагу у швидкості. «Люди вимірювали довжину своїх кабелів на біржах до останнього фута. Вони купували сервери, а за півроку викидали їх. Через мікросекунди».
Він не знав, скільки заробляють
