фон Брігеном. Вона міститься у листі фон Брігена Рилєєву, написаному з далекого від імперських центрів українського села Понурівки 21 жовтня 1825 року, за неповні два місяці до повстання декабристів.
Герой Бородинської битви, нагороджений за участь у ній золотою зброєю, учасник закордонного походу російської армії 1813–1814 років, фон Бріген пішов зі служби 1819 року через проблеми зі здоров’ям – він отримав дві серйозні рани. Влітку – восени 1825-го фон Бріген гостював у свого тестя Михайла Миклашевського, колишнього сенатора і губернатора кількох губерній, зокрема Малоросійської і Катеринославської. Як і улюблений Рилєєвим Острогозьк, маєток Миклашевського в Понурівці стояв на сучасному південно-західному кордоні Росії. Це було одне з козацьких поселень довкола Стародуба, який до 1760-х років виконував роль полкового міста. У цьому полку служило кілька поколінь Миклашевських, а власник Понурівки Михайло Миклашевський став полковником Стародубського карабінерного полку, створеного на основі колишнього козацького підрозділу.[38]
У поїздці фон Брігена в Україну був один таємний момент. На прохання Рилєєва він зустрівся у Києві з майбутнім «диктатором» декабристського повстання князем Сергієм Трубецьким, щоб розповісти йому про конфлікт у Петербурзі, що стосувався планів замаху на імператора Олександра І. Але в листі від 21 жовтня 1825 року фон Бріген жодним натяком не згадує свою київську місію і пише натомість про те, що однаково цікавить його з Рилєєвим, – історію українських козаків. «Исполняя желание ваше, почтеннейший Кондратий Федорович, – писав фон Бріген, – препровождаю вам при сем выписку из “Истории” Конисского». В червні 1825-го, коли фон Бріген приїхав з Петербурга до України, Рилєєв, очевидно, обговорював з ним не лише гіпотетичний замах на імператора і висилання правлячої сім’ї, а й свої літературні плани. Рилєєв далі працював над «Наливайком», писав новий драматичний твір про Богдана Хмельницького і збирався писати поему про Івана Мазепу. Йому були потрібні нові джерела з української історії. Схоже, що поет уже звірявся зі згаданою фон Брігеном «Історією Кониського», але не мав рукопису у своєму розпорядженні. Рилєєв просив друга переписати уривок з цього твору, щойно той приїде у маєток тестя. Фон Бріген радо виконав це прохання.[39]
Лист фон Брігена Рилєєву – перша писемна згадка про рукопис, який пізніше став відомий під назвою «Исторія Русовъ или Малой Россіи. Сочиненіе Георгія Конискаго, Архіепископа Бѣлорускаго». Георгій Кониський був одним з найвідоміших православних єпископів кінця ХVІІІ століття. Він народився 1717 року в Ніжині у старшинській родині. Одинадцятирічним хлопчиком Кониського відправили вчитися у Могилянську академію в Києві, провідний навчальний заклад Російської імперії. Він здобув блискучу освіту, став професором, а згодом і ректором Могилянської академії. 1755 року Кониського призначили єпископом у білоруське місто Могильов, що належало тоді Речі Посполитій. Кониський мав керувати православними єпархіями
Бриген, фон-дер Александр Федорович // Алфавит декабристов. Виртуальный музей декабристов / Ред. А. Самаль (http://decemb.hobby.ru/index.shtml?alphavit/alf_b);
