оберегів для корови від відьом були освячені на Вербницю галузки верби. Саме вербою вперше виганяли худобу на пашу. Принісши таку вербову гілку з пасовиська, її застромлювали десь у хліві.
За інший оберіг від відьми вважали попіл від купальського вогню, якщо закопати його під ворітьми огорожі. Люди були переконані, що відьми дуже бояться псів-ярчуків – собак із вовчими зубами. Проте такого собаку не легко виховати, бо він походить аж із дев’ятого покоління від дев’ятої суки. Відьом проганяли також плакуном верболистим, кропивою чи коноплями. Однак, попри те, що сенс існування відьми становила шкідлива магія, до таких жінок інколи зверталися по допомогу й захист, а частіше, щоб причарувати коханих. Цікаво, що відьми бояться знахарок, бо ті добре допомагають людям різним зіллям і замовляннями, знають про їхнє минуле та майбутнє, аби ті не брехали.
Порівняно з Західною Європою, де відьом жорстоко переслідували та палили (вперше за відьмування спалили людину 1275 року в Тулузі), на українських землях систематичного переслідування відьом просто не було, хоча спалення як покара за відьомство було закріплене у звичаєвому праві Війська Запорозького. Усі процеси проти українських відьом були побудовані на скаргах про якусь конкретну шкоду, що її ніби заподіяла відьма, і розпочиналися тільки за позовом приватних осіб, за наявності скривдженої сторони. При цьому церква була геть зовсім не зацікавлена справою. За спостереженнями дослідників, таку ситуацію можна пояснити не так гуманністю суддів, як особливостями демонологічних уявлень українців: припускаючи існування в природі сил і законів, не знаних загалові, народ гадав, що чимало цих законів відомі особам, котрі зуміли в той чи той спосіб їх пізнати. Отже, саме по собі опанування таємниць природи не вважали за щось гріховне, таке, що суперечить релігійному вченню.
Спорідненим з відьмою образом виступає відьмак, тобто чаклун. За однією версію народних уявлень, він діє заодно з відьмами та є начальником над ними в певній місцині, тобто являє собою просто чоловіка-відьму. Такий відьмак, як і відьма, може бути природженим і навченим. Природжений відьмак може не мати вусів і бороди, волосся на тілі або й узагалі статевих органів, у нього є невеликий хвостик із чотирма волосками; зображення в зіницях перевернуте догори дриґом. Навчений відьмак нічим не відрізняється від нормальної людини.
Відьмак знає усіх відьом і чаклунів, керує відьмами, які звітують перед ним про те, що вони зробили. Нерідко відьмака вважали сильнішим від відьом. Він навчає відьом, а також вступає з ними у статеві зносини. Відьмак може діяти у змові з відьмами, відбираючи молоко в корів, насилаючи на них вроки, обертаючи людей на вовкулаків, особливо на весіллях. Часто відьмак користається зі своїх здібностей, щоб звести особисті порахунки з недругами: може вийняти в людини очі й повернути їх на місце без будь-якої шкоди, подути в рот – і випадуть усі зуби, глипнути у вічі таким
