вправи з фізичної підготовки козаків. Маємо цілу низку історичних свідчень, що підтверджують існування таких чаклунів на Запорозькій Січі. Більшість оповідей та легенд про характерників записано в Україні лише в ХІХ ст., хоча саме явище вважають за дуже стародавнє, подибуючи згадки про нього ще в літописах, що стосуються другої половини XVІ ст. До творення образу характерника долучилися й відомі українські письменники: Дмитро Яворницький («Історія запорозьких козаків»), Євген Гребінка («Чайковський»), Пантелеймон Куліш («Чорна рада»), Адріан Кащенко («Запорозька слава», «На руїнах січі») та чимало інших. Серед сучасних авторів: Василь Чумаченко, Анатолій Скульський, Тарас Каляндрук, Юрій Фігурний тощо.
Невідомий художник. Козак-бандурист
Найвідомішим козаком-характерником називають Мамая – ідеалізований образ козака-мандрівника, воїна, мудреця, казкаря й характерника в одній особі. Мамая називають легендарним українським козаком, що ходив світом і допомагав людям у біді, боровся за правду та карав кривдників. Його образи можна було побачити в багатьох українських хатах поруч із іконами святих. З іменем козака щільно пов’язані поняття «мамаювати» (мандрувати, козакувати, вести козачий спосіб життя), «ходити на мамая» (йти навмання, світ за очі).
Сучасні дослідники феномену характерництва говорять про те, що в самому зображенні Мамая закодовано енергію національного духу. Сидить він по-козацьки, підібгавши та схрестивши ноги, у звичаєвій для степовика позі, що дає змогу відпружитись. У той самий час поза козака утворює «трійцю» – прадавній священний символ духовності, втілення триєдинства – поєднання трьох сакральних начал в одному. На сьогодні підтверджено, що високий рівень військової досконалості козаки досягали завдяки систематичним вправам не лише фізичного штибу, а й духовним – через систему медитації. На згаданій картині козака опанував спокій. Він урівноважений, його шляхетне обличчя незворушне, чистотою сяють очі, його погляд пронизує глядача, простір і Всесвіт.
Козак Мамай на народних картинах – це воїн під час медитації. Цей стан, у багатьох варіантах, як додатковий акцент підкреслює трохи схилена набік голова козака. На певний час відклавши зброю та військову справу, Мамай є мислителем, що звеличує свою душу думками про Бога та вічність, самовдосконалюється, творить образ довершеного воїна, котрий перекидається вовком під час бою. «Чого дивишся на мене? Хіба не знаєш, звідки я родом та як звати мене? Нічогісінько не знаєш! У мене ім’я не одне, а є їх до ката, як потрапиш на мого свата…» – такий текст подекуди трапляється під зображенням козака Мамая у деяких регіонах України.
Як твердять перекази, майже всі козацькі гетьмани, кошові отамани та відомі полковники були характерниками. З-поміж них – Остап Дашкевич, Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай, а найбільший
