конає самотня дивакувата бабуся, а щойно смерть таки наступає невдовзі після того, хатою потім лякають малих дітей: «Не ходи, там відьма жила». Хай як дивно, та звичай робити отвір над мерцем у поховальних усипальницях, трунах чи мавзолеях, є в багатьох культурах світу. Чи то надто велика та обтяжена знаннями душа у відьми, чи то гріх від того, що такі знання забирає із собою у домовину, не дає їй упокоїтися мирно, хтозна… По смерті, відьми, як і упирі, можуть підводитися з могили, особливо якщо зазнали за життя якоїсь кривди, за яку хочуть помститися.
Найулюбленішою справою українських відьом було відбирати молоко від корів, бо коров’яче молоко з росою – то найулюбленіша їхня їжа. Відьми люблять приймати в себе по святах різну нечисть, але, щоб її почастувати, мусять перше дістатися чужих корів і видоїти їх до крові. Родима відьма доїть корови, як і всяка інша жінка. Натомість навчена відьма, після першого надою, робить дірку в одному зі стовпів своєї хати, затикає її замовленим чопом, і потім молоко тече з тієї діри, мов із крана. Згідно з іншими джерелами, відьма годна зібрати на межах або пасовиську фартухом чи сорочкою росу та витиснути: молоко тектиме безперестанку. Деколи відьма бігає доїти корів, перекинувшись білим собакою. Якщо ж відьма не може красти молоко, то вона хоч нашкодить корові, і в тієї з вимені замість молока тектиме кров.
Відьми ніби впливають на погоду, можуть затримувати дощ і таким чином насилати посуху. У зв’язку з цим забобоном постав звичай випробувати відьом водою, що про нього згадує у своєму «Слові» від 1274 року Серапіон, єпископ Володимирський, який спершу був архімандритом Печерської лаври і склав «Слово» проти самосудів над відьмами на підставі спостережень за життям українського народу. Люди вірили, що відьма може зумовити град і викликати різні хвороби, ба навіть смерть, завиваючи закрутки на ниві; що вона вміє красти зірки з неба та спричиняти затемнення сонця й місяця.
За народними переказами, відьми часто літають. Перед подорожжю відьма роздягається догола, звертається з магічним замовлянням до хатнього порога, що з-під нього вона добула глини, щоб виготовити мазь, до якої додає різне зілля, зміїні голови та жаб’ячі лапи. Використовує вона й відвар тирлича – зілля, котрим натирається під пахвами. Прості дівчата теж знають магічний вплив цього зілля, що викликає до них кохання. Натершись чарівною маззю, відьма перекачується через стіл, сідає верхи на помело, мітлу, кочергу чи коромисло, хапає в руки мечик від терлиці (ручне знаряддя, призначене для тріпання льону й конопель) та вилітає у комин.
Подейкували, що коли хто хоче побачити відьму, то має подивитися крізь колоду, у якій випав сучок, або крізь такий самий отвір у дошці, котру тешуть на труну. Можна побачити відьму й через осикову борону, виготовлену за день. Утім, вважали за краще не бачити відьом, щоб не накликати на себе хворобу. Найближчу відьму можна прикликати й довідатися,
